ПЕРСПЕКТИВИ І РИЗИКИ МИТНОГО ТА ЄВРО СОЮЗУ

РУСЛАН КОШУЛИНСЬКИЙ

– В житті мені склалося так, що я багато років прожив в Росії.  Зокрема, на півночі Красноярського Краю. І працював там, як заробітчанин, то була середина 90-х років. Можу сказати, навіть не враховуючи політичні, економічні складники, сам людський фактор такий —  що ми є різні настільки, ми настільки не маємо спільності сьогодні в напрямку розвитку, що об’єднуватися навіть з економічної  точки зору  — це вже наслідок. Наслідок спочатку єдиних цінностей, які є між народами. Після цього має бути економічні якісь важелі впливу. Сьогодні затягувати Україну в Митний союз — це просто віддати на поталу, або повернутися в роки Радянщини. На превеликий жаль. Але це навіть не обговорюється. Ми можемо сьогодні заїхати в будь-яке місто України, візьмемо, наприклад  Львів. І заїхати в сусіднє місто Краків. Ви не побачите різниці у ставленні людей одне до одного. Ви приїдете до Києва, чи Ви приїдете до Варшави, Ви відчуєте ті самі взаємини. Але якщо зрівняти, коли Ви приїдете до Львова, або приїдете, до Рязані, Ви відчуєте велику різницю. Тому навіщо внутрішньо ламати, напрямок держави, якщо держава є іншою. Які ми хочемо стандарти життя: які є в Європі, чи ми хочемо стандарти життя, які є в Росії? До чого ми прагнемо? Якщо в одну сторону — то одне, якщо в іншу — то зовсім друге. Бо буде економічний наслідок, потім культурна експансія, і потім втрата державності. Тобто буде, скажімо, над державний орган, який буде управляти в Україні. А навіщо нам це? 

ВАЛЕНТИН НАЛИВАЙЧЕНКО:

Як фахівець, я розумію національні інтереси тих країн, що увійшли в Митний союз, у них проблеми з чим? З тим, що вони не можуть укласти угоди з Європейським Союзом, і розширити для своїх виробництв ринки збуту. Я розумію проблеми Білорусії, як колишній посол в Мінську, міжнародна ізоляція режиму Лукашенка. Вони змушені шукати для своїх виробництв,  шляхи реалізації,  тому і йдуть на такі умови. Україна має скористатись вільними ринками торгівлі і з Росією, і Білорусією обов’язково. Для цього потрібні дружні відносини і вільна торгівля без обмежень. Але наш національний інтерес, і виробництво, і робочі місця, в тому числі вільний ринок торгівлі і  — з Європейським Союзом. Ось як ми бачимо раціональність -і Росія, і Білорусія, і Європейський Союз. Туркменістан, Казахстан не мають спільного кордону з Європейським союзом. А Україна має і транзит для всіх членів митного союзу. Тому ми не ворогуємо і не протиставляємо свою позицію. Навпаки, Україна може, і мала б запропонувати Митному союзу ще вигідніші умови для їхніх ринків. Транзитуйте, заходьте на наші  порти, тільки платіть гроші. Вигідно, вільно, нормально. Тоді це називається економіка, це називається сучасний глобальний світ і економіка 21 століття. 

ПАВЛО РОЗЕНКО:

Наша перспектива в розвитку України лише  в інтеграції до Європейського Союзу. А Європейський Союз протягом всього часу свого існування довів свою ефективність з точки зору  досягнення високих стандартів демократії, високих стандартів прав людини і саме головне для нас — високих стандартів рівня життя громадян. Це ті стандарти, які нас цікавлять, ми хочемо, щоб все наше суспільство жило за цими стандартами. Митний союз також позиція однозначна. Це інституція, яка не має жодних економічних передумов. Це неекономічна організація. Це виключно політичне утворення, з єдиною метою намагатися проводити інтеграційні процеси, які  в майбутньому можуть призвести до якоїсь форми відродження колишнього Радянського Союзу. Це шлях для нас абсолютно неприйнятний. Ми за чіткі і ясні двосторонні стосунки між Україною і країнами колишнього Радянського Союзу, на двосторонній основі. Це наш шлях — інтеграція до Європи і розвиток, співпраця, дружні відносини на двосторонній основі з країнами колишнього Радянського Союзу.

ВОЛОДИМИР ОЛІЙНИК:

Президент чітко висловив свою позицію. Він був автором, ініціатором Закону «Про основи зовнішньої і внутрішньої політики», там є відповідь на питання — Європейський вектор розвитку. І ми багато чого зробили: і законодавство, і відповідні угоди, і так далі… Щодо Митного союзу, то ми так само свою позицію сказали: 3+1.Там ми маємо сусідів, партнерів — 60 % того, що ми продаємо сьогодні і не можемо продати в Європу. Нам треба думати, що там у нас є свої інтереси. І тому моя позиція така: Європа наш дім, а Росія — є сусіди. І ви з сусідами не будете скандалити. За- питайте любу людину, де б він хотів жити? Не в Росії, а в Європі. Рівень кращий, стандарти кращі, більше конкуренції, правосуддя більше. Там партнерські стосунки між державами, консенсус. Нема такого хто великий, той старший брат, а хто менший — той менший. Тому за всіма правилами там перспектива. Але так просто розгорнутися: «а, це москалі» ні, ми не можемо, бо ці москалі так зроблять, що нам Європи і не бачити, і вони вже роблять. І коли Юля Тимошенко підписала Угоду — це була не економічна угода 9 грудня, а політична. Де вона відразу проявилася. Бо тільки ми сказали «ціна на газ», вони тут — Митний союз і труба, і все! Схоже на те, що Німеччина грає роль адвоката Росії. Росія стає потужним гравцем, як Радянський Союз. І тому є там адвокати, які відстоюють свої інтереси — Шрьодер очолює «Газпром». Як же Німеччина, наш партнер по Євросоюзу дала добро на північний поділ? Це ж оминаючи наші труби. Що це? Це зрада була Українських інтересів. За нашою спиною створили конфлікт. Тому я вам кажу: Юля Тимошенко ніякої Європи не хоче. Тому що в неї є проблеми в Росії. Особисті. І вона безперечно ними переймається. Там борг, там кримінальні справи були. Про них вона мовчить. Вона ж визнала себе винуватою, написавши заяву про те, що вона дає згоду на припинення справи в зв’язку з термінами відповідальності. А чому? Не винуватий — треба йти до кінця. А це визнання винуватості.

ВОЛОДИМИР ШУЛЬГА:

По-перше ми не можемо бути одночасно і зліва, і справа. А, по-друге Україна — це європейська країна. Взагалі то в Карпатах знаходиться центр Європи. Для мене особисто немає в цьому ніякого питання — я розумію, що треба іти в Європу. Бо чомусь, коли ми кажемо про пенсію, або про зарплату вчителя чи лікаря, то всі хочуть бути з зарплатою, як у Європі, а не так, як в Росії, або Казахстані. Тому я вважаю, що Україна повинна рухатися в Європу.

ОЛЕГ ГЕЛЕВЕЙ:

У нас є ставлення нашої фракції «Свобода» — ми ставимося негативно до Митного союзу і повністю підтримуємо інтеграцію в Євросоюз. Тому, що Митний союз — це є перший, або не перший ланцюжок великих послідовних подій, які приведуть до того, що Україна знов може бути в великому Радянському Союзі.

ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬЄВ:

Сейчас над этим вопросом работают эксперты. Таможенный союз определяет одни направления, вхождение в Европейский Союз  — это другие направления. Тут надо изучить детально все нюансы. Я склоняюсь к Таможенному союзу, потому что это наш ближайший сосед. И мы видим, в каком положении находится сегодня Европа. Она сама сегодня ищет и не может обходиться без помощи. А тут еще, представьте себе, такая страна, как Украина — это довольно большая, солидная страна. Она находится в центральной части Европы. И для них очень не просто обеспечить кредитами, ресурсами, когда им самим не хватает. А  что касается Таможенного союза, мы видим ситуацию в России. На сегодняшний день Россия говорит, что они уже готовы кредитовать Евросоюз, оказывать финансовую помощь. Поэтому для того, чтоб  оживилась экономика нашего государства, необходимо идти в Таможенный союз. И главное — нас туда зовут. Европа нас не ждет, мы там особо не нужны, это мы сами пытаемся в неё войти. А если Россия, нас зовет, то, думаю, можно этот вопрос рассматривать. Только еще раз повторяю при проведении очень серьезной экспертизы всех направлений. Вплоть до референдума.

ВЛАДИСЛАВ ЛУК’ЯНОВ:

Либо ты работаешь на этих рынках, либо не работаешь. Как суверен, как независимое государство, мы имеем право работать в том направлении, в которое считаем для себя необходимым и целесообразным. Выгодно торговать с Таможенным союзом — работаем по экономическим вопросам с Таможенным союзом. Хотим работать по политическим вопросам —  это наше внутреннее решение. И мы работаем по своей собственной воле. Вот это вот задача суверена. Когда нас пытаются ставить на растяжку: если вы дружите с соседями справа — мы не дружим с вами. Или вы дружите с соседями слева — тогда мы вам делаем цену на газ еще выше. Это унизительная позиция, на которую никогда нельзя соглашаться. Нам нужно вырабатывать уважение мира к себе. И вырабатывается такая позиция, в первую очередь, с уважения самих себя —  своих принципов, своих целей, своих задач. А когда, кто-то из политиков позволяет себе уезжать в Европу, в Россию и полоскать там нашу страну, со всех сторон — это недопустимая ситуация.

ВОЛОДИМИР ЛИТВИН:

Мені в цьому плані імпонує публікація Костянтина Єлісєєва. Я абсолютно погоджуюсь із його аргументацією і з тим, як він розвінчує міфи, що створенні з цього приводу. Тут додати нічого. Єдине, що для нас має бути очевидним і зрозумілим, що весь час стояти на розтяжці ми не зможемо. Мене просто  дивує, що зараз всі депутатські фракції кинулися писати заяви про євро інтеграційний вибір України. Це такий спосіб для того, щоб відійти від практичної роботи, оскільки в Законі «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» чітко визначений курс і треба просто приймати конкретні, практичні рішення. А заяви, з одного боку - це намагання сподобатися, а з другого боку, я думаю, це намагання певною мірою продемонструвати шантаж по відношенню до Росії. Воно виглядає, дрібнувато. У нас, часто йдуть розмови про прийняття різного роду заяв. А практичних дій немає.

ГЕННАДІЙ МОСКАЛЬ:

Есть закон «О засадах внешней и внутренней политики». Мы выбрали путь в Евросоюз! Президент сам подал этот законопроект. Так как, если мы идем в Евросоюз то, как мы можем заключать союз с Россией, Казахстаном и Белоруссией? Давайте посмотрим на сельское хозяйство наших соседей, которые члены Евросоюза — Румыния, Венгрия, Словения... У них сельское хозяйство процветает и почему-то продукты дешевле, чем в Украине. Почему? Потому что Евросоюз дает дотации. Евросоюз не такое, как наше Министерство сельского хозяйства. Оно узнает, сколько собрано, только по данным Госкомстата. Там, четко рассчитывается, сколько нужно помидор, сколько нужно мяса, сколько нужно огурцов. Если переизбыток, людям дотируется, если недостаток, тоже дотируется, для того, чтобы они это делали. То есть, я считаю, что там цивилизованные нормы, качество продукции, благоприятная ценовая политика и не один фермер не разорился, не один фермер не имеет проблем, потому что есть помощь Евросоюза государству, а государство дотирует конкретного фермера и т.п. А кого у нас будет дотировать Таможенный союз? Он будет дотировать кого-то? Нет конечно.

СЕРГІЙ КАПЛІН

Есть очень много опасений по отношению к Таможенному союзу. Во-первых, это не паритетное партнёрство и оно никогда не было паритетным. То, что мы получаем скидку, вот эти сто долларов — они нам засчитываются как наш долг перед Россией в рамках наших долговых обязательств. Это первое. Второе, что касается таможенного союза, там есть очень чёткий механизм. Большая часть бюджета формируется за счёт импорта — это, около 40% или половина бюджета. Теперь эти деньги, которые мы получали, мы отдаём в «общаг», и распределять — сколько, кому будет Россия, поскольку у неё там большинством для голосования. Янукович, за последние несколько лет, упустил внешнеполитическую инициативу в стране. Мы не являемся больше даже маломальским игроком в международной геополитике, мы на задворках мировой дипломатии, у нас нет позиции, мы её не сформировали. И, более того, предпосылок, что такая позиция появится — её тоже нет. Поскольку мы сегодня живём в условиях сумасшедших внутренних вызовов. Мы не справляемся с теми процессами, которые внутри угрожают нашей национальной безопасности. Поэтому здесь должна быть только чёткая позиция: нужна очень серьёзная дискуссия, нужны определённые деловые отношения с Россией, но наш курс должен строиться, прежде всего, на ценностях. И ключевые ценности — это паритет в этих внешнеэкономических отношениях. Ключевые ценности — это интеграция в Европейский Союз, это импорт европейского образа жизни, это импорт европейского способа организации политической жизни в стране. И самая главная ценность — это то, что прежде, чем начинается какая-либо политическая или экономическая дискуссия — мы должны эту дискуссию открывать, анализируя интересы и уровень защиты прав и свобод человека.

ІГОР МІРОШНИЧЕНКО:

Очевидно, що Митний союз неприйнятний, тому що це повернення до системи, коли є Росія, яка підпорядковує під себе всі інші суміжні держави. Митний союз — це спроба повернути Україну до реалій Радянського Союзу. Ми не збираємося жити в Радянському Союзі і будемо проти цього протестувати. Це якщо, політична мотивація. Економічна, вона так само не є на користь Митного Союзу, бо вона не відповідає економічним інтересам України. Що стосується ситуації з Євросоюзом, то безперечно, якщо в Конституції України записано про стратегічний напрямок інтеграції в Євросоюз, ми маємо брати на озброєння всі ці принципи, які існують в Євросоюзі. Але, зрештою, для свободи, не є панацеєю прийняття абсолютно, за чисту монету всіх Законів і всіх тих цінностей, які є в Європі. Для нас є пріоритетом цінності рівня життя українців, рівня безпеки, їх захисту.

ВОЛОДИМИР МАКЕЄНКО:

Это вопрос к правительству. У нас существуют межпарламентские группы по связям с Россией, с Европейскими странами, с парламентской ассамблеей Совета Европы. Свою функцию Верховный Совет выполняет на 100% и выполнял в прошлом созыве. Он активно участвует, как в одном, так и в другом направлении. Но, в принципе, мое мнение, как народного депутата, все решения, которые будут принимать правительство Украины — они должны быть «про»? Правильно, «проукраинские»!