Час не чекає

Мунтіян Валерій Іванович

Д.е.н., професор, член-кореспондент НАН України; Урядовий уповноважений з питань співробітництва з Російською федерацією, державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав, Євразійського економічного співтовариства та іншими регіональними об'єднаннями

За 20 років незалежності держави невизначеність у стратегічному векторі її розвитку, яка спричинила кризу в системі управління, відсутність системних реформ і слабкість у протистоянні внутрішнім і зовнішнім загрозам призвели до того, що Україна суттєво втратила свій унікальний потенціал. Це в цілому негативно позначилося на могутності держави, соціально-економічній ситуації, глобальній конкурентоспроможності, обороноздатності та безпеці.

Протягом останнього часу посилення дії негативних процесів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру позначилося на показниках діяльності майже в усіх сферах національної економіки, в тому числі у виробничому секторі.

Головними внутрішніми стримуючими факторами залишаються структурні диспропорції, високий ступінь фізичного та морального зносу основних виробничих фондів та енергоємності продукції, обмежене кредитування реального сектору економіки та високі процентні ставки. До цього слід додати такий негативний фактор як корупція і тінізація економіки.

Слід врахувати що здійснюється тиск на уряд з боку міжнародних фінансових організацій, який нерідко спричиняє нееквівалентний товарний обмін і тиск через ціновий фактор. 

Не виключаючи негативних факторів у соціально-економічній сфері, Україна залишається державою з унікальними можливостями. Зарубіжні експерти стверджували, що стартові позиції України були навіть вищими, ніж у Російської Федерації. Сучасні реалії свідчать про суттєве стиснення основних сфер та процесів розвитку держави.

Сьогодні щоб вірно зробити наступний крок необхідно вчитися бачити у сліпого. Світова криза 2008 року виявила ті підводні течії про існування яких ми могли лише здогадувались, а тепер побачили на власні очі.

Не зважаючи на те, що США продовжують займати перше місце у світі за обсягом ВВП (за 2012 рік обсяг ВВП $15 650 млрд.), то за реальним темпом зростання ВВП, США зайняли 134-е місце у світі, а ЄС-27 — 191-е. Це тривожні показники, які показують негативний тренд направлений на згасання економічного розвитку Заходу.

Істотно зросла ймовірність затяжної рецесії європейської економіки. Якщо країнами-боржницями та країнами-донорами не буде вжито ефективних заходів щодо розробки єдиної тактики виходу з кризи, то посилиться обмеженість власних фінансових ресурсів стрижневих країн Єврозони — Німеччини та Франції. Крім того, значна кількість дослідників стверджує, що культурно-історичний тип європейської цивілізації знаходиться у фазі відмирання.

Важливо чітко усвідомлювати, що з такими викликами, як корупція і організований злочинний світ, на глобальному рівні поодинці боротися вже неможливо. Сьогодні все вирішує не суспільство, не закон, не влада і навіть не ринок та його злочинні клани. Сьогодні, під прикриттям волі випадку і удаваної урочистості принципу рівних життєвих шансів, усе вирішують невідомі сили, єдиним продуктом діяльності яких є змова. Саме в змові полягає трагізм нинішньої ситуації.

Muntiian

Глобальна Північ десятиліттями продає модель розвитку, засновану на кредитах. Позики, нав’язуванні кредиторами Першого світу і з радістю прийняті корумпованою елітою Третього світу, заманили південні країни в боргову пастку розміром у $2,5 трильйона, практично нічого не витративши на розвиток цих держав. Більша частина грошей перекочувала до постачальників або офшорних банків. Тим часом почалася нова ера панування, що спирається на втручання з метою забезпечення контролю над такими дефіцитними ресурсами як нафта.

Через політику корпоратократій приблизно 24 тис. людей щодня вмирають від голоду; десятки тисяч, в основному діти, гинуть від хвороб, які можна вилікувати, тільки тому, що немає коштів на їжу та ліки. По суті, сучасна система економіки будується на експлуатації людської праці, нагадуючи кріпосне право і рабство.

Допомога іноземним державам, фінансування та позики на розвиток країн Третього світу здаються незначними в порівнянні з потоком грошей для кредитування, асигнованих товарів і послуг, розкрадених фондових засобів і капіталу, що вивозиться за кордон. Щонайменше $5 трильйонів надійшли з бідних країн в країни Заходу з середини 1970-х років, більша частина — на рахунки в офшорних зонах. Тим часом програми по структурному перетворенню МВФ гальмують економічний і соціальний розвиток багатьох країн.

Борг допомагає контролювати країни Третього світу. Залежні від допомоги і пролонгації кредиту, щоб тільки вижити (про розвиток мова вже не йде), вони змушені реструктурувати свою економіку і переписувати закони, щоб відповідати вимогам програм МВФ та умовам кредитування Світового банку. На відміну від США, вони не контролюють резервну валюту світу і не можуть довго жити із шиком, уникаючи при цьому фінансової кризи.

У XXI ст. циклічна ритміка економічної, технологічної, соціальної динаміки України повинна проявлятися більш чітко і більш синхронізовано з пульсацією світової економіки. Щоб Україні зміцнити могутність, зберегти і розвинути свій потенціал необхідно йти шляхом економічної регіональної інтеграції.

Ось такі реалії світу до яких нас затягують певні деструктивні сили.

Наслідки кризи можна спрогнозувати так:

1) кінець західної гегемонії, розгубленість урядів розвинутих країн, визнання того, що ніхто вже не може контролювати фінансові потоки;

2) втрата США гегемонії та боротьба за збереження військової переваги;

3) крах існуючої світогосподарської системи з дефолтами, економічними війнами, масовим безробіттям, злиднями і бідністю;

4) крах світового порядку, на зміну якому прийде хаос (це перетворить існуючі загрози на реальні небезпеки, які супроводжуватимуться тотальною деградацією, злочинністю та воєнними конфліктами;

5) прояви небезпеки техногенного, епідеміологічного, продовольчого, енергетичного та екологічного характеру.

При розробці Стратегії розвитку національної економіки України на інноваційній основі необхідно врахувати глобальні тенденції світового розвитку, передбачивши циклічність розвитку суспільства, народу, економіки.

Після світової фінансово-економічної кризи 2008 р. так званий Азіатський системний цикл накопичення прийшов на зміну Американському.

Закінчилася епоха Уолл-стріта і на зміну фінансової експансії прийшла матеріальна. Це означає, що на зміну віртуальній економіці прийшла реальна, а для неї вирішальне значення мають реальні ресурси, за які боротьба тільки посилиться. Наприклад, для України таким ресурсом є земля.

Почав формуватися VI-й технологічний уклад, ядро якого становлять нано, біо і інформаційні технології, а також нова енергетика, які мають викликати розквіт циклу Гармонійного суспільства. Україна ще не увійшла в V-й технологічний уклад і не забезпечила цикл розвитку Держави загального добробуту, натомість із переважною більшістю країн світу увійшла в так звану Зону великих потрясінь, яка, скоріше за все, завершиться не раніше 2020 року.

І найголовніше, до чого ми не були готові і не спостерігали починаючи з епохи I-го технологічного укладу, то це — не появи структурної кризи, а системної і глобальної. Для подолання її наслідків потрібні нові системні і глобальні рішення, інструменти, механізми, моделі, а починати потрібно зі зміни світоглядних позицій та свідомості, обов’язково враховуючи закони простору і часу.

Тому Україні слід вибирати не наздогоняючу, а випереджаючу стратегію за рахунок розвитку інноватики, насамперед, у сфері стратегічного планування, геофінансів, інноваційної економіки.

До яких подій на перспективу необхідно готувати державу, щоб забезпечити її національну безпеку і вірно визначитись із тенденціями науково-технічного
прогресу?

По-перше нам необхідно зробити правильні висновки з раніше допущених помилок, коли ми не спрогнозували революцію 1972 року, пов'язану з кібернетикою, і революцію 2005 року, пов'язану з біонікою. Науковці прогнозують, що у 2025 році станеться революція, пов'язана з психонетикою і до неї потрібно готувати державу і суспільство вже сьогодні. На перше місце виходять психобіологічні та метапсихологічні технології, які забезпечать перехід до нової ери.

Відбувається зміна цивілізаційних циклів — перехід від індустріальної до постіндустріальної світової цивілізації. Цей перехід в Україні починається із запізненням на кілька десятиліть в порівнянні з індустріально розвиненими країнами, з несприятливих стартових позицій після затяжної глибокої кризи 90-х років. На нашу думку, Україна випала із цих процесів ще перебуваючи у складі Радянського Союзу, коли не вжила заходів, щодо підготовки до структурної кризи 1972-1984 рр. і не спромоглася своєчасно зформувати ядро п’ятого технологічного укладу, щоб вписатись у третій еволюційний цикл розвитку світогосподарської системи. Однак, характерні риси гуманістично-ноосферного, інтегрального суспільства з часом будуть проявлятися все більш виразно, що пов'язано з чималими труднощами, переходом до інноваційної моделі розвитку економіки.

Потрібно відзначити, що чуттєвий, раціоналістичний лад вкорінився в Україні меншою мірою, ніж на Заході. Проте, радикальні інновації в духовній сфері — в галузі науки, культури, освіти, етики, релігії — будуть розгортатися, а в деяких галузях Україна може бути провідною країною. Необхідно згадати, що у ті ж 70-ті роки минулого століття Україна займала одне з перших місць у світі по інтелектуальному потенціалу, більше третини винаходів та відкриттів у Радянському Союзі припадали саме на неї.

Країна спізнилася з освоєнням п'ятого циклу та укладу, і становлення шостого розгорнеться із запізненням. Більш складним і важким буде процес модернізації, пов'язаний із становленням шостого технологічного укладу, що негативно позначиться на темпах економічного зростання, особливо при продовженні орієнтації на інерційно-ринкову стратегію.

Україна своєчасно не зуміла сформувати основу попереднього циклу, яку складають мікропроцесорна техніка, персональні комп’ютери, Інтернет, мобільний зв'язок, високошвидкісний транспорт. Цикл сьогодення, це вже не мікроелектроніка, а нано і пікоіндустрія, біотехнології, інформаційні технології, нова енергетика, домінантний ресурс — людський капітал, малосерійне автоматизоване виробництво, економіка людини.

Отже, Україні, для забезпечення динамічної стійкості із урахуванням циклічності процесів, необхідно вжити наступних заходів:

– забезпечити політичну стабільність і ліквідувати кризу системи управління;

– зупинити відплив капіталу, «інтелекту» та економічно активного населення;

– запобігти демографічній катастрофі країни;

– забезпечити надійну безпеку та оборону держави;

– розробити програму модернізації національної економіки та нарощування її промислового потенціалу через нову індустріалізацію;

– розробити стратегію забезпечення споживчого попиту населення, забезпечити людей якісними продуктами харчування та питною водою, житлом, одягом, взуттям, житлово-комунальними послугами, освітою та охороною здоров'я;

– паралельно вибудовувати ланцюги високотехнологічних процесів, а також виходити на інноваційний шлях розвитку за тими напрямами, в яких Україна здатна бути конкурентоспроможною на глобальних ринках.

Нашій державі потрібно вкладати кошти в людину, освіту і науку. Інвестиції належить спрямовувати насамперед на виховання молодої генерації. Це безпрограшний капітал нашого майбутнього, зважаючи на те, що криза прогнозовано буде довгостроковою.

На наше переконання центром світового розвитку стане Євразія, а звідти і унікальний шанс для того, щоб країни Співдружності не тільки зайняли гідне місце на Євразійському просторі, а й стали новим перспективним Центром-силою. Співдружність має значний потенціал — на неї припадає 40,7% території Євразії, де проживає приблизно 5,8% її населення, також вона володіє більш ніж 40% енергетичних запасів цього материка, а на її теренах виробляється лише 5% світового обсягу ВВП. 

Але наявність ресурсів ще не забезпечує успіх, потрібно «іти в ногу» із розвитком науково-технічного прогресу. Тому, у такій конструкції суттєво зростає роль України, яка має не лише унікальний геостратегічний потенціал, природні ресурси, сприятливий клімат, але й високоосвічене населення і розвинену науково-технічну базу, яка робить її однією із потенційно привабливіших об’єктів вкладення інвестицій і інновацій на Євразійському континенті.

Muntiian_8

Щоб наука слугувала першоджерелом інноваційно-технологічного прориву, необхідними є більш відчутна підтримка державою фундаментальних досліджень; наукових шкіл світового рівня, а також органічний синтез академічної та галузевої науки і вищої школи, що, у свою чергу, забезпечить приплив інноваторів до цієї сфери.

Саме інноваційна економіка повинна стати основою яка забезпечить виживання і розвиток як національної економіки, так і держави в цілому.

Саме інновації є найважливішим фактором відтворювального процесу в сучасній економіці; пронизуючи всі його фази, а також визначаючи перехід від екстенсивного способу відтворення до інтенсивного.

Те, що Україна вибирає шлях інноваційного розвитку підтверджується і кількісними оцінками, які здійснили науковці зі світовим ім’ям.

Що стосується кількісних оцінок впливу інновацій на зростання ВВП, то М. Абрамовіц, Р. Солоу, Е. Денісон, Л. Канторович та інші відомі економісти оцінювали вплив цього чинника на рівні 88%.

З підвищенням рівня економічного розвитку загострюється суперечність між обмеженістю ресурсів і зростаючими потребами населення. Дана суперечність розв’язується шляхом переходу до інноваційної економіки.

Пріоритетними напрямами є:

– освоєння сучасних геофінансових технологій;

– освоєння сучасних інформаційних технологій;

– розвиток нанотехнологій і створення наноматеріалів з наперед заданими властивостями;

– розвиток біотехнологій та генної інженерії, що забезпечують ефективність охорони здоров'я, АПК, фармакологічної, харчової та інших видів промисловості;

– розвиток сонячної, вітрової та водневої енергетики, а також інших відновлюваних джерел енергії;

– розвиток комплексу технологій ядерного циклу та розширення сфери їх використання;

– розвиток лазерних технологій;

– застосування технологій регенерації тканин;

– комплексний розвиток ракетно-космічної промисловості;

– психобіологічні та мета-психологічні технології, технології штучного інтелекту.

Шкода, що Україна на деякий період відсторонилася від цих процесів, так і не отримавши нічого натомість. Вона могла бути в авангарді за багатьма стратегічними напрямами, і за цими напрямами реально реалізувати власні інтереси, підвищуючи добробут народу.

Тим часом Росія та інші держави Співдружності так само залежать від України, потребуючи її інтелектуального і науково-виробничого потенціалу. Без участі України не буде сформовано жодного з повноцінних просторів — ні інноваційного, ні енергетичного, ні транспортного. Використовувати переваги економічної інтеграції потрібно насамперед через отримання інноваційного ефекту і модернізацію національної економіки.

Щодо викликів у соціальній сфері, то існуюча політична еліта цинічно стверджує, що в умовах інформатизації та створення інформаційного суспільства середній клас не потрібен, оскільки він стане тягарем для суспільства. Виклик зроблено, але абсолютно нічого не пропонується для вирішення цієї проблеми і тим більше, не гарантується соціальний захист цієї категорії населення. З часом у капіталістичній системі такий виклик перетвориться на реальну загрозу. 

Варто також врахувати вплив на кризу фактора часу і прогресу. Адже прогрес характеризується ущільненням строків і скороченням інтервалів між ключовими подіями. На сьогодні 1,8 млрд. осіб (кожен четвертий мешканець планети) живе менш ніж на 1 дол. на день, 1,2 млрд. людей голодують, а десятки мільйонів щороку вмирають від голоду і відсутності питної води. У таких умовах до 2025 р., кожен другий житель Землі постраждає від нестачі чистої питної води. Стає зрозумілим, що основними проблемами длялюдства є дефіцит чистого повітря, питної води і орних земель для вирощування продовольства. І, незважаючи на загрозливі оцінки, ситуація доводиться до міжнародного дефолту, загального світового вибуху, широкомасштабного воєнного конфлікту, який може перерости у глобальну війну.

Враховуючи стрімке зростання глобальних викликів людства, суттєво зростає роль України, яка при сучасних інноваційних технологіях разом із Російською Федерацією і Республікою Казахстан буде відігравати ключову роль у розв’язанні проблеми продовольчої безпеки, а також протистояти іншим глобальним загрозам через побудову ноосферної моделі розвитку світової спільноти.

У світі посилиться боротьба за емісійний верстат. У сучасних умовах світ уже не зможе існувати на базі якоїсь єдиної валюти. Скоріше за все, фінансовий центр світу переміститься з Америки до Євразії. Дестабілізація світової валютно-фінансової системи і пов'язані з нею ризики, призвели до серйозних дисбалансів у відношенні до основних резервних валют як до інструментів управління валютно-фінансовими ризиками та пов'язаними з ними ризиками різних рівнів і значень. Як наслідок цього процесу, різко зросла вартість активів, які є базовими з точки зору інвестиційної стабільності та привабливості.

Матіс Вакернагель зробив висновок, що людство вже витрачає приблизно на 20% більше, ніж допускає рівень самопідтримки. За цією методикою підрахунку виходить, що в останній раз людство знаходилося на рівні самопідтримки в 80-х рр.. XX ст. На даний час ми за межами на 20%. До цього слід додати, що з початку промислової революції населення експоненційно зростає, також по експоненті зростає і світове виробництво, що в цілому негативно відображається на основних буферних зонах які забезпечують стійкість планетарної системи Землі.

При ефективному функціонуванні системи в ній починає накопичуватися вільна енергія і створюються передумови для прогресивного перетворення системи: її ускладнення і підвищення рівня гомеостазу. При зменшенні вільної енергії у системі вона змушена знижувати рівень свого гомеостазу та спрощувати власну структуру. Ми вже предостатньо розтратили своєї енергії, тепер настав час її «зібрати». А енергія наша у правді, істині, вірі, розумі і чистій свідомості.

При виборі шляху розвитку Україні необхідно вписатись не тільки у світову економічну систему, але й у логіку розвитку Природи. Мірою цілеспрямованої суспільної організації стане ступінь узгодженості стратегії суспільства зі Природною стратегією розвитку.

Особлива роль України полягає у тому, що на початку XX ст. вона дала світу теорію ноосфери, але світ не був готовий її сприйняти і знехтував нею, жахливі наслідки цього ми вже бачили. На початку XXІ ст. світ знову стоїть на порозі планетарної катастрофи і Україна знову пропонує світу вибір — нову економічну модель, яка забезпечить гармонійне поєднання матеріальної і духовної сфер, циклів економічного розвитку із циклами біосфери планети на ноосферних
принципах.

Час не чекає і не щадить нікого, тому рятуймо Україну, бережемо планету.