СЕРГІЙ КАПЛІН: 8 БЕРЕЗНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ДЕНЬ, ЯК І 9-ТЕ ТА 10-ТЕ…

Такими словами зустрів нас на порозі свого помешкання народний депутат України Сергій Каплін. На запитання, «чому?», — він процитував свою доньку. Вона свого часу твердо заявила, що директором усіх свят є тато… Проте, «жарти в сторону» … Саме з Сергієм ми поговоримо про це прекрасне свято. Сергій Миколайович Каплін —  секретарем комітету Верховної Ради  України з питань національної безпеки та оборони, народний депутат України, лідер ГО «Народна антикорупційна армія (НАА), ударівець. 

— Що для Вас 8 березня, і як привітаєте свою кохану, адже деякі чоловіки кажуть, що вітати, а тим більше, дарувати квіти потрібно кожного дня, а не вибірково 8 березня?

— На прикладі свята 8 березня чітко видно: кохання завжди перемагає політику. Пам’ятаєте витоки цього свята — Клара Цеткін і т.д…А тепер подивіться, у що свято перетворилося: квіти, подарунки, кохання, посмішки, поцілунки. Від політики залишилося лише соціалістичне змагання чоловіків за кращий букет чи подарунок. Я цьому дуже радий. З приводу «свята кожен день» запитаєте у моєї дружини в якесь із чоловічих свят (сміється)... Лукавити не буду, щодня квітів не дарую та і гарним настроєм не тішу своїх рідних. Може, я помиляюсь, але, здається, немає такої жінки, яка б не хотіла отримувати квіти щодня. Щодо подарунків  — суперечливе питання. Ви розумієте, про що я… Найбільше щастя, коли ти знаєш, що з тобою людина, яку ти щиро кохаєш, і робота, якою ти одержимий: тоді ти йдеш з радістю на роботу, і з радістю повертаєшся додому. Ось він кругообіг щастя у житті чоловіка та жінки. 

— Скажіть, а що саме Ви готуєте, можливо, є якась фірмова страва, якою можете здивувати?

— Ще у дитинстві вже готував майже всі страви. У десять років пік хліб і готував голубці.  Свого часу викинув з голови словосполучення «улюблена страва». Світова кухня — невичерпна. Намагаюся освоїти усі кухні світу і скажу, що більшість з них дуже демократичні. Є правило: щотижня я готую принципово нову страву… Після обрання до парламенту, часу стало значно менше та позбувся ще одного стереотипу: «немає часу». Це через неорганізованість політика чи підприємця, керівника. У організованого політика на все вистачає часу. Принципово не приношу роботу додому, краще залишусь з нею допізна у офісі. 

Цього року приготую фаршировану рибу — це не унікальна страва, дружині подобається от і отримав таке замовлення… Ще спечу хліб, на свята намагаюся це робити… Все це створює таку неймовірну атмосферу: теплу, щиру,  і переносить у дитинство… Жінок у моєму житті багато: дружина, мама, донька і прекрасна половина моєї команди — найвірніші,  найрозумніші, найгарніші жінки у світі. Ось так!

kitchen_1

— Поділіться рецептом своєї фірмової страви.

— Слухайте, у моєму виборі страви (приготування фаршированої риби) політики немає… (сміється)… Розкажу анекдот про риболовлю… Пливуть чоловік з жінкою на човні і ловлять рибу. Чоловік говорить: люба, мені риболовля нагадує те, як ми, чоловіки, шукаємо собі дружин. Пригодовуємо територію, закидаємо вудочку, чекаємо доки клюне, а потім… Дружина заперечує: ні, любий, мені це нагадує те, як ми шукаємо чоловіків: доки щось путнє упіймаєш — стільки всякого сміття переловиш (сміється)… 

Зазвичай, я беру кілограмову рибу, чищу та розбираю її. Це доволі копітка, старанна робота. Раджу у цей момент думати про свято… Фарш також розмішую винятково руками. У фарш додаю піджарену моркву, цибулю, 3 домашніх яйця, для пікантності — шматочок масла.
Далі — сіль, перець, спеції. 

Багато хто робить рибу з сухарями та печивом, хоча я вважаю, що їх додавання «забиває» смак риби. До того ж вона тоді виходить суха. Начиняю тушку риби фаршем , змащую в олії для золотистого відтінку, зашиваю , щоб зберігся сік — загортаю у фольгу та відправляю в духову шафу. Кожні 15 хвилин подивляюсь до риби, перевертаю, аби підсмажилася з усіх боків. У цілому на запікання йде година. Риба виходить смачна та соковита. Прикрашаю зеленню та лимоном. 

— Ви просто кулінар на всі руки! Вашій половинці страшенно повезло, адже не кожний чоловік згодиться стати на кухні і готувати якусь особливу страву, а ще й фаршировану рибу!

— Не перебільшуйте… У нашій родині у питаннях  кухні — я другий номер… Дружина готує частіше, смачніше і я задоволений своїм місцем. Свято 8 березня з самого дитинства — це свято моєї мами та бабусі… Вони живуть разом у селі на Полтавщині. Намагаюся погостювати  у будинку, де виріс, закінчив школу… І все це для того, аби привітати маму та бабусю. Найбільший подарунок, звичайно, отримують донечка, мама і бабуся.

— Тобто, я правильно Вас зрозуміла, що за один день Ви встигаєте побувати у Києві і у Полтаві з подарунками?

— Так. 

— І насамкінець, що б Ви хотіли побажати всім жінкам на 8 березня?

— Жити в іншій Україні. Причому, щоб вона називалася — Україна і зберегла свої кордони. Я відповідально можу заявити — це не країна для щасливого життя жінки. Тут небезпечно народжувати, немає роботи і небезпечно ходити по вулиці. Важко жити тут і чоловікам. Жінкам, все ж, важче. Ми повинні змінити життя української жінки: дати кохання, роботу, турботу і впевненість у завтрашньому дні. Вона повинна спокійно народити стількох дітей, скільки забажає її серце і не турбуватися про їхнє майбутнє. Її мають оточувати чоловіки, яким держава дає можливість бути чоловіками з «великої літери»: робити кар’єру, заробляти, служити Україні та українкам.

Бесіду вела Юлія Гребенюк