Смакове розмаїття Володимира Яворівського

Володимир Олександрович Яворівський любить різноманітність у житті — так він говорить сам про себе. Та чи стосується це й вибору кулінарних страв…

Дізнатися про його смакові уподобання, улюблені страви, цікаві рецепти ми спробували в нього самого.

Сьогодні ми завітали в гості до Володимира Яворівського, народного депутата України п’яти скликань, Голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Депутатський мандат не заважає відомому прозаїку, публіцисту, громадському й політичному діячу займатися творчою діяльністю, мати активну громадянську позицію.

Утім, ми зовсім небагато знаємо про те, яким Володимир Олександрович є в побуті. Відомо хіба що те, що він – вправний водій, любить відпочивати на дачі в селі Перемога, що під Києвом (колишнє с. Ядлівка), готує настоянку з журавлини, цінує добру компанію та спілкування.

— Володимире Олександровичу, а якщо говорити про їжу, страви якої національної кухні для Вас природно споживати?

— Ясна річ, що для мене найріднішим і найбільш близьким є все українське —  український дух, українська земля, український характер. Мій рід, про що я нещодавно дізнався, —  має глибоке українське коріння. Працівники архіву допомогли мені відновити історію роду приблизно до 17 століття…

І моя творчість, і моя політична діяльність зосереджена більшою мірою на всьому українському. Але це зовсім не означає, що я зосереджений виключно на цьому. Майже усе своє життя я був «невиїзним». У 1989 році, як народний депутат СРСР, я вперше вирушив до Сполучених Штатів. На сьогоднішній день я відвідав майже усі найколоритніші великі країни світу. Мені не чужі інші народи, інші культури, інша література. Щодо кулінарних уподобань, —  найбільше споживаю страв української кухні. Їх  мені готує дружина.

— А, окрім української, яка ще національна кухня Вам до душі та до смаку?

— Я люблю різноманітність, через те мені складно Вам відповісти. Коли я першого разу завітав до Японії, то з певною осторогою сприймав їхню сиру рибу. Сьогодні суші є однією із складових мого раціону. Звичайно, краще, коли їх готують при мені. Тоді я впевнений, що вони свіжі. Мені дуже імпонує також кримсько-татарська кухня. Особливо смачна страва — баранина з різними приправами, яку вони готують у спеціальних горщиках. Вряди-годи, раз чи два на місяць, можу скуштувати щось із італійської кухні. Наприклад, спагетті. Із страв білоруської кухні можу відокремити драники. Український відповідник —  деруни. Моя дружина Галина вміє їх гарно готувати.

— Які страви Ви обираєте — смачні або корисні? Чи вдається Вам, незважаючи на зайнятість, слідкувати за своїм раціоном харчування?

— У мене дещо стихійний, «рваний» спосіб життя. Він залежить, перш за все, від професійної діяльності. Коли йде сесійний тиждень, я обідаю в буфеті Верховної Ради України. Обираю з того, що пропонують. Останнім часом вранці я дуже уподобав пити перепелині яйця — по 5-7 штук. Це смачно й корисно. А головне — їх не треба готувати! Також можу зранку випити кефіру або ряжанки з чорним хлібом. Коли ж сесії немає і я перебуваю у більш вільному режимі, то це —  абсолютна стихія! Інколи можу обійтися зовсім без обіду, інколи — поїсти лише ввечері. Знаю, що лікарі радять обережно ставитися до вибору вечірнього харчування.

Утім, зізнаюся, ніколи не дотримувався цих рекомендацій. За своєю конституцією я ніколи не був гладким і, мабуть, уже не буду (посміхається).

_1

— Яка Ваша найулюбленіша страва?

— Кажуть, що людина найбільше любить те, що вона їла в дитинстві. Наша сім’я жила, м’яко кажучи, дуже скромно. Утім, інколи мама варила холодець. На Вінничині, звідки я родом, його називають «драглі».  Холодець був надзвичайно смачний, без неприємної жирової плівки. Галина теж уміє смачно його приготувати.

Другою моєї найулюбленішою стравою є вуджені ковбаски. Ніде в світі не роблять таких смачних ковбасок, як у моєму рідному селі Теклівка Вінницької області Крижопільського району. Я добре знаюся на процесі їхнього приготування, адже багато разів допомагав матусі в цьому. У ковбаски додається і часничок, і спеції. Вони цілковито просякнуті ароматом копчення! Трапляються моменти, коли той дивовижний запах буквально переслідує мене, наздоганяє … Родичі з тих країв добре знають, що найкращим гостинцем для Яворівського є одне або два кружальця теклівських ковбасок.

Третьою дуже цінованою мною стравою є мамалига, а саме — молдавська, тепер уже українізована. Я народився і виріс у селі, що неподалік від Молдови. Деякі молдавські страви «перейшли» й до нас. У тому числі, і мамалига. Я власноруч умію її варити.

— А що Ви ще вмієте готувати, окрім мамалиги?

— Я би не приписував собі якихось особливих куховарських чеснот. Але є речі, які вмію і люблю готувати… Це, звичайно, —барбекю і рибна юшка.

— Чи подобається Вам приймати у себе вдома гостей? Наскільки часто це буває?

— Дуже часто. Я — компанійська людина. Однією з моїх життєвих радостей, я би сказав, хоббі, — запрошувати до себе в гості друзів. Маю багато друзів та знайомих. Деякі з них приїздять до мене з інших областей. У мене є дуже зручне, гарне, «спеціальне місце» для зустрічей із друзями — дачна веранда. Вона зашклена, тому там можна відпочивати та спілкуватися  в будь-яку пору року. Посередині неї стоїть великий дубовий стіл та дубові лави…

_2

— Цікаво, а як Ви ставитеся до постування…Чи утримуєтеся від споживанні їжі в певні періоди, пов’язані з релігійними святами? А Ваші близькі та рідні?

— Насправді я дуже підтримую тих, хто поститься. У моїй родині майже всі дотримуються посту — дружина, дочка, зять. Я теж намагаюся поститися, утім, це не завжди вдається. У зв’язку із відрядженнями, роботою. Але принаймні в останні дні Великого посту я, за звичай, відмовляюся від м’яса. На Великдень ми разом усією сім’єю завжди відстоюємо всеношну у Михайлівському соборі.

— Володимире Олександровичу, як Ви вважаєте, чи потрібно популяризувати українську національну кухню серед українців та іноземців?

— Безумовно, це потрібно робити. На мою думку, наша кулінарна культура може рухатися і презентувати себе у світі разом із українською економікою, культурою, вишиванками, писанками.