Марія Целеста. Привид у морі

4 грудня 1872 року, капітан судна “Деі Грація” Девід Рід Морхауз разом із своїм помічником звітував в кабінеті командира гіблартарського флоту. Обидва офіцери торгового порту -  Морхауз і Олівер Дево, як могли підбирали слова, щоб доповісти про те, що знайшли у відкритому морі. Шокуючою, ця знахідка стала для самого капітана “Деі Грації”, адже на покинутій бригантині “Марія Целеста”, яке дрейфувало у відкритому морі без екіпажу, він так і не знайшов свого друга дитинства, капітана Бенджаміна Бріггса. На судні не було нікого, ані капітана, ані його команди, ані дружини та маленької, дворічної доньки Софії. 

“От і не вір після  такого в прикмети”, “Жінки на кораблі — до нещастя, про що думав Бріггс?”. Такі розмови ще довго ходили серед моряків, які дізнавалися про долю сучасної і доволі міцної та надійної бригантини “Марії Целести”.

ОСТАННІЙ РЕЙС

7 листопада 1872 року, бригантина “Марія Целеста” довжиною 31 метр вирушила з порту Статен-Айленд, що у Нью-Йорку до Італії. Здавалося б, звичайний рейс, який мав доставити до Генуї свій вантаж — спирт-ратифікат. Втім, вантаж таки був довезений, щоправда, без команди бригантини та капітана з його сімєю.

Коли на борт судна піднявся 38-річний капітан Бенджамін Бріггс, який мав дуже гарну репутацію, працівники порту дивувалися, як такий відомий капітан, з більш ніж 20-ти річним стажем, погодився взяти із собою дружину і дворічну доньку. Тим не менш, на “Марію Целесту” піднялася команда із 8-ми моряків, капітан Бенджамін Бріггс, його дружина Сара Елізабет Кобб-Бріггс та дворічна донька Софія Матильда (за деякими джерелами, капітан мав іще шестирічного сина, якого просто не зміг взяти із собою). Це востаннє сім’ю капітана та його команду бачили живими і, взагалі, бачили.

Коли капітану “Деі Грації” до Гіблартару лишалося 400 миль, йому доклали, що по лівому борту видніється парусник. Девід Морхауз, як капітан зі стажем, одразу помітив, що судно вільно дрейфує в морі зі згорнутими вітрилами. Команда Морхауза підійшла ближче і матроси подали знаки запитуючи, чи не потребує судно допопомоги. Відповіді не було. Коли ж Девід прочитав назву бригантини він розвернув свій корабель і підійшов ближче. На воду спустили шлюпку, щоб відправити на “Марію Целесту” двох матросів із помічником капітана - Олівером Дево. Підійшовши ближче вони почали гукати когось із команди, не отримавши відповіді, піднялися тросами на палубу. Морхауз, який почув розповідь про те, що побачили його матроси на кораблі, вирішив сам зійти на палубу корабля свого друга. Усе те, про що розповідали його моряки виявилося правдою. Судно і справді було покинуте.

Між переборками і палубами була вода, яка сягала 3,5 футів в трюмі. Кришки люків були зняті і обережно перевернуті. Все інше здавалося неушкодженим. Вікна капітанської каюти, були забиті дошками, а деякі з вікон надбудов -  затягнуті брезентом. На борту “Марії Целести” не було жодної людини, ані живої, ані мертвої. По підлозі каюти були розкидані іграшки, швейна машинка дружини капітана стояла з незакінченим шиттям. В кают-компанії на столі, був сервіровани стіл. Усі чашки, тарілки та виделки, усе лежало на своїх місцях. На камбузі не знайшли готових страв, які мав би готувати кок,  втім,  провіанту, який знайшов сам Морхауз, вистачило б іще на півроку. 

Морхауз самостійно перевірив увесь корабель, але навіть такий капітан та моряк зі стажем як він, не зміг пояснити причин безслідного зникнення людей.

 целеста

Моряки з “Деі Грації” почали обговорювати побачене та висувати свої версії того, що сталося на “Марії Целесті”. Одразу було відкинуто версію шторму. Корабель будо і справді не ушкоджено, хоча його і було дещо похилено в правий бік, але маслянка, яка стояла біля швейної машинки дружини капітана — стояла неушкодженою і не перевернутою, а отже, люди зійшли з корабля під час повного штилю.

Та найзагадковішою знахідкою, стали, як не дивно, трубки матросів. Моряки знають, що при будь-яких обставнах, жоден моряк не залишив би свою курильну трубку. Були випадки, коли корабель йшов на дно разом із командою, але моряки або не припиняли курити, докурюючи свою останню трубку в житті, або просто забирали їх із собою на дно моря. А ось на бригантині “Марія Целеста”, трубки були обережно складені в спеціальному місці в кубрику, що остаточно переконало моряків у  тому, що “Марія Целеста” стала кораблем-привидом, як і

“Летючий Голандець”.

З моменту знайдення бригантини розпочалося слідство, яке триває вже більше ніж 150 років, але ніхто і досі так і не може назвати причин безслідного зникнення членів команди та сім’ї капітана.

БУНТ НА КОРАБЛІ

Бунт, був однією із перших версій слідства. Під час обшуку бригантини на підлозі знайшли шпагу, яка була вимащена чимось подібним на кров. Слідчі морського відомства одразу висунули версію вбивства капітана та його сім’ї  п’яними матросами. Відомо, що капітан Бріггс, не дивлячись на свій стаж  та кількість виходів у відкрите море, був людиною спокійною і навіть флегматичною. В силу свого м’якого характеру, він не міг відмовити своїм матросам у випивці. Вочевидь, після чергової пиятики, команда зарізала капітана та його сім’ю, а тіла викинула у море. Коли ж, моряки зрозуміли що накоїли, вони інсценували загибель бригантини та врятувалися втечею.

Та як би не правдоподібно звучала ця версія, підтвердження їй так і не знайшли. По-перше, сліди, які були знайдені на шпазі виявилися не кров’ю, а звичайною іржею. Капітан Бріггс сам купив цю шпагу в черговій поїздці і додав до своєї колекції. Відомо, що він був неабияким поціновувачем старовинної холодної зброї. По-друге, на кораблі не було жодних ознак бунту. Усі речі лежали на своїх місцях. В носовому кубрику висіли випрані речі моряків, які були розвішені так, ніби їх нещодавно випрали і ніхто не збирався нікуди тікати. По-третє, навіть скоївши злочин і пересівши на інший корабель чи врятувавшись на шлюпці, моряки повинні були десь з’явитися. В англійські і американські консульства були надіслані депеші та рапорти про те, що злочинців, які як тільки зійдуть на берег, неодмінно треба затримати і допитати. Але жоднен моряк “Марії Целести” так і не був знайдений.

ВИБУХ СПИРТУ

Основною версією зникнення команди та сім’ї капітана з судна -  є вибух спирту. Цю версію підтверджує те, що під час огляду корабля не було знайдено секстанта та хронометра, які капітан забрав із собою, але було залишено компас та чимало особистих речей, що означає самостійну евакуацію команди. Та, що могло людей змусити залишити корабель у відкритому морі? Чергову версію висунув далекий родич капітана “Марії Целести”.  Бочки зі спиртом, а їх було більше ніж півтори тисячі, були закриті негерметично, що призвело до вибуху парів у кормовому трюмі. Перші незначні вибухи не пошкодили навіть деревяних кришок з бочок, вочевидь, пізніше, їх вже зняли самі матроси за наказом капітана. Вибухи, які ж дійсно налякали усю команду сталися у носовому трюмі, про це свідчать перевернуті бочки та зірвані кришки. Припустивши, що бригантина ось-ось злетить у повітря, капітан Бріггс наказав усім залишити судно. Під час паніки першими в шлюпку сіла дружина капітана разом із дочкою, його помічник та сам капітан, який встиг забрати судові папери, хронометр та секстант, але забув журнал. Кок мав час забрати з камбузу провізію для шлюпки, можливо саме тому, на “Марії Целесті” не знайшли залишків готової їжі. 

Відплившли від бригантини, капітан зрозумів, що небезпека минула. Ймовірно, це сталося тому, що через відкриті люки до небезпечного вантажу потрапило повітря, що зупинило хвилю вибухів. Але капітан із командою у шлюпці, просто не зміг повернутися на своє судно, так як його могло віднести від корабля течією і усі врятовані, могли загинути у відкритому морі від шторму, адже одна-єдина шлюпка була переповненна людьми.

Так, ця версія є найбільш подібною до правди, але куди пропали люди з шлюпки і чому, до жодного берега не прибило ні саму шлюпку, ні її уламки? Пошуки будь-яких речових доказів, які б довели, що люди самостійно залишили корабель і загинули в морі нічого так і не дали. 

ПІРАТИ

Жодна морська оповідка чи легенда не оминає піратів. Не дивлячись на те, що “Марія Целеста” лишилася неушкодженою і на ній не виявили слідів будь-якої боротьби, все ж таки, версію нападу піратів приписували і їй. Та цю версію швидко відкинули у Скотленд-Ярді. Усі цінні речі, які були на “Марії Целесті” лишилися неушкодженими. Зрештою, які пірати залишать в трюмі стільки літрів спирту? При обшуку бригантини також були знайдені коштовності дружини капітана, які лежали у скриньці і дві пачки грошей.

ВПЛИВ БЕРМУДСЬКОГО ТРИКУТНИКА

Після того, як слідство висунуло кілька гіпотез, куди і за яких обставин могла пропасти команда та екіпаж “Марії Целести”, газетярі почали висувати свої версії. До основних, додавалися вигадки та припущення, таким чином, історія про останній рейс команди Бріггса обросла легендами та міфами. Щоб збільшити продажі газет, журналісти приписували зникнення людей — Бермудському трикутнику або нападу інопланетян. Відомо, що останній запис на графітній дошці “Марії Целести” про місцезнаходження корабля був зроблений не рукою капітана і навіть не рукою його помічника чи дружини. Тоді, хто міг його залишити? Та і судячи із напису, який було зроблено незадовго до того, як “Деі Грація” виявила покинутий корабель у морі, екіпаж та команда “Марії Целести”, не могла відплисти надто далеко, але тим не менш, не було знайдено нікого, це при тому, що пошуки відбувалися і на дні моря.

ПОДАЛЬША ДОЛЯ СУДНА

Коли капітан “Деі Грації” Девід Рід Морхауз прибуксирував “Марію Целесту” до Гіблартару, він пообіцяв, особисто нагородити того, хто щось розповість йому про долю екіпажу та команди бригантини Бенджаміна Бріггса. Через кілька років і справді почали з’являтися матроси з “Марії Целести”, які розповідали про те, що сталося на палубі судна, але усі вони виявлялися самозванцями і ніхто так і не отримав обіцяної нагороди.

Після того, як з судна пропала команда Бріггса, “Марія Целеста” ще подорожувала з вантажами протягом 12-ти років, але усі, хто був її власником, перепродавали його, обтяжені величезними боргами, моряки, які хоч раз виходили на “Марії Целесті”

у море після зникнення Бріггса, зпивалися і більше не залишали берег. Зрештою, судно розпиляли на дрова.

ЛЕГЕНДИ, ЗА ЯКІ ПЛАТЯТЬ ГРОШІ

Надзвичайне зникнення людей з “Марії Целести” зробило зі звичайної бригантини справжнього корабля-привида. Дуже часто, судно порівнюють із іще одним кораблем-привидом “Летючим голандцем”.

Про “Марію Целесту” написано чимало книг. Найпопулярнішою із них стала книга відомого письменника Лоренса Кітінга. Книга побачила світ у 1925 році. Автор морських романів зухвало заявив, що йому вдалося знайти кока “Марії Целести” у невеликому селищі під Ліверпулем та вмовити його розповісти усі таємниці бригантини, а головне  - таємницю зникнення людей.  За версією кока, який нібито носив прізвище Пембертон, у зникненні людей винен саме той, хто виявив бригантину у відкритому морі, а саме - капітан “Деі Грації” Морхауз. Мовляв, перед відплиттям, вони із Бріггсом тимчасово обмінялися командами і повинні були завершити обмін зустрівшись у відкритому морі. Але команда Морхауза, влаштувала на судні Бріггса бунт, через те, що дружина капітана, нібито любила грати на фісгармонії, згодом під час шторму її придавило цим самим музичним інструментом, після чого, тіло Сари було викинуто в море. Сам капітан, за оповідками письменника, долучився до пиятики і загинув. Книга відомого автора наробила і справді чимало шуму, але жоден із дослідників та істориків так і не знайшов слідів існування загадкоговго кока Пембертона та і селища, про яке нібито писав сам письменник насправді не існувало. У тому, що усі ця історія не більше ніж вигадка переконує і  той факт, що в книзі не згадується про маленьку доньку Бріггса - Софію. Крім того, критики знайшли у книзі Кітінга чимало плагіату зі старих морських легенд.

Про “Марію Целесту” та загадкове зникнення команди неодноразово писав і найбільший фантаст сучасності - Стівен Кінг. Образ самотньої бригантини не одноразово описувався у його творах.

Але все, що описувалося згодом письменниками, журналістами чи навіть самі знахідки істориків, так і не дали конкретної відпвіді на те, куди могли зникнути люди з “Марії Целести”.

Самі ж моряки, стверджуюють, що часом, “Марія Целеста” зявляється на горизонті, віщуючи неприємності судну, яке його зустріло.