Його звали Саддам

Саддам Хусейн Абд аль-Маджид ат-Тікріті, або просто Саддам, – з’явився на світ 28 квітня 1937 року в селищі Аль-Ауджа, неподалік від іракського міста Тікріт, в родині безземельного селянина. Його мати, Сабха Тулфан аль-Муссалат назвала хлопчика Саддам, що по-арабськи означає «той, що протистоїть». У Саддама не було прізвища в європейському розумінні. Хусейн – це ім’я його батька, Абд аль-Маджид – ім’я його діда, а ат-Тікріті – вказівка на місто Тікріт, звідки Саддам родом. За життя Саддам мав славу азартного політичного гравця, якому завжди щастить.

Важке дитинство

Його батько – Хусейн Абд Аль-Маджид – по одній з версій пропав за 6 місяців до народження Саддама, за іншою – помер або залишив сім’ю. Ходять чутки, що Саддам взагалі був незаконнонародженим, а ім’я батька просто вигадано. Його старший брат помер від раку у віці 12 років.

Перший раз Саддаму пощастило, коли він взагалі народився. У важкій депресії мати намагалась позбутися вагітності. Коли народився Саддам, мати навіть не захотіла подивитися на немовля. Дядько по материнській лінії – Хейраллах – буквально врятував племінника, забравши хлопчика до себе. Після того, як англійці посадили дядька в тюрму, Саддам був змушений повернутися до матері.

В цей час інший дядько Саддама з батьківського боку Ібрагім аль-Хасан за звичаєм взяв його мати собі за дружину і від цього шлюбу народилися ще п’ятеро дітей. Сім’я страждала від крайньої убогості і Саддам ріс в атмосфері бідності та постійного голоду. Вітчим, колишній військовий, тримав невелике селянське господарство і доручав Саддаму пасти худобу. Ібрагім періодично бив хлопчика і знущався над ним. Іноді вітчим змушував хлопчика красти курей та овець на продаж.

Постійна нужда позбавила Саддама Хусейна щасливого дитинства. Приниження, пережиті в дитинстві, а також звичка до повсякденної жорстокості багато в чому вплинули на формування характеру Саддама.

Тяга до знань

В дитинстві маленький Садам дуже страждав від того, що був неграмотним і не ходив до школи, як інші діти. До 10 років він навіть не вмів написати власне ім’я! За прохання віддати його до школи вітчим в черговий раз побив Саддама. Але в 1947 році він утік в Тікріт, до дядька Хейраллаха, який на той час вже вийшов з в’язниці. Там він закінчує початкову школу.

Навчався він дуже важко. Розповідають, що Саддам волів розважати однолітків різними бешкетами. Наприклад, одного разу він підклав в портфель старому вчителю отруйну змію. За цей зухвалий жарт Хусейна виключили зі школи.

Під впливом дядька, Саддам Хусейн у 1953 році робить спробу вступити в елітарну військову академію в Багдаді, але провалюється на першому ж іспиті.

У 1960 році Саддам прибув до Каїра, де провчився рік у середній школі «Каср ан-Ніл», а потім, отримавши атестат зрілості, поступив на юридичний факультет Каїрського університету, де провчився два роки.

Лише в 1969 році, будучи вже одним з керівників Іраку, Хусейн закінчив багдадський університет «Мунтасіра», де отримав диплом юриста. У 1971-1978 роках, з перервами, він пройшов навчання у військовій академії в Багдаді. Ймовірно, цей факт дозволив йому 17 липня 1979 року, наступного дня, як він став президентом Іраку, присвоїти собі звання маршала.

Гра в політику

Кумиром молодого Саддама був Гамаль Абдель Насер – лідер єгипетської революції 1952 року, майбутній президент Єгипту, засновник і перший голова Арабського соціалістичного союзу.

У 1956 році 19-річний Саддам взяв участь у невдалій спробі перевороту проти іракського короля Фейсала II. Проте через два роки армійські офіцери на чолі з генералом Касемом все ж таки скинуть короля Фейсала II.

У грудні 1958 року в Тікріті було вбито місцевого чиновника. За підозрою у скоєнні злочину поліція заарештувала Саддама. Так він вперше опинився у в’язниці. Втім, його звільнили через шість місяців за браком доказів.

Баасисти в цей час виступали проти нового уряду військових і в жовтні 1959 року Саддам взяв участь у замаху вже на генерала Касема.

Хусейн не входив до основної групи заколотників, а лише стояв у прикритті. Проте у нього не витримали нерви, і він, поставивши під удар всю операцію, відкрив вогонь по машині генерала, коли та тільки наближалася, був поранений і заочно засуджений до смертної кари. Тоді йому знов пощастило – смертний вирок буде виконано лише через півстоліття…

Цей епізод згодом обріс легендами про те, як поранений Саддам вночі скакав на коні, потім переплив річку Тигр, дістався до рідного села аль-Ауджа, де і сховався.

У 1963 році, після повалення партією БААС режиму генерала Касема, Саддам повернувся до Іраку, де став членом Центрального селянського бюро.

На VI з’їзді партії БААС в Дамаску Хусейн виступив з яскравою промовою, де піддав різкій критиці діяльність Алі Салиха ас-Сааді, чинного Генерального секретаря іракської секції партії БААС.

Здавалося б, катастрофа – піти проти партійної верхівки і загубити кар’єру революційного діяча було кінцем для Саддама, проте, несподівано, вже через місяць, 11 листопада 1963 року, з’їзд іракської секції БААС звільнив ас-Сааді від поста Генерального секретаря, поклавши на нього відповідальність за злочини, вчинені під час перебування баасистів при владі.

Саддам грав ва-банк, проте знову виграв: його промова на з’їзді справила сильне враження на засновника і лідера партії БААС Мішеля Афляка. З цього часу між ними встановилися міцні зв’язки, які не припинялися аж до самої смерті Афляка. Через сім днів іракська армія під керівництвом генерала Арефа відсторонила баасистів від влади. Саддам в умовах глибокого підпілля приступив до створення фактично нової партії, до керівництва якої увійшло п’ять осіб, серед яких були популярний в країні генерал Ахмед Хасан аль-Бакр і Саддам Хусейн, включений за рекомендацією Афляка.

Після двох невдалих спроб захоплення влади в Багдаді, Саддам був заарештований, закутий у кайдани і ув’язнений в одиночну камеру.

У липні 1966 року Саддаму організують втечу, і вже у вересні його обирають заступником Генерального секретаря іракської партії БААС. Йому доручено очолити спеціальний апарат партії – «Джіхаз Ханін». Це була таємна спецслужба, що складалася з найвідданіших кадрів і займалася питаннями розвідки і контррозвідки.

17 липня 1968 в результаті безкровного перевороту партія БААС знову прийшла до влади в Іраку. Саддам, начебто, був у першому танку, який штурмував президентський палац. Багдадське радіо оголосило, що партія БААС «взяла владу і покінчила з корумпованим і слабким режимом, який представляла кліка невігласів, безграмотних користолюбців, злодіїв, шпигунів і сіоністів».

35970

Модернізація країни

Гроші, що хлинули в казну від націоналізованої у 1971 році нафтової індустрії, вдало використовувалися на розвиток інфраструктури країни. Була введена система безкоштовної освіти та подолана неграмотність. Жінки користувалися рівними економічними правами. Було впроваджено централізоване економічне планування. Наступним кроком Саддам приступив до модернізації на селі, почавши механізацію сільського господарства у великих масштабах, а також виділивши землю селянам.

За оцінками міжнародних банків та інших фінансових установ, в Іраку утворився досить великий валютний резерв в 30-35 млрд. дол. В результаті економічного буму, до Іраку в пошуках робочих місць прибуло значне число мігрантів з арабських та інших азійських країн. Для керівництва деякими високотехнологічними галузями в будівництві та обробній індустрії запрошувалися кваліфіковані іноземні фахівці.

Таким чином, завдяки Саддаму, до початку 1980-х років Ірак став, поряд з Єгиптом, найбільш розвиненою державою арабського світу.

Друга людина стає першою

Після приходу до влади, партія БААС сформувала Раду революційного командування на чолі з Ахмедом Хасаном аль-Бакром. Саддам, заступник аль-Бакра по партійній та державній лінії, відповідав за внутрішню безпеку в країні, тобто, керував партійні та державні спецслужби. Контроль над спецслужбами дозволив Саддаму Хусейну зосередити реальну владу в своїх руках.

Починаючи з осені 1968 року, іракськими спецслужбами була проведена серія широкомасштабних «чисток», у результаті яких було заарештовано багато осіб, в т.ч. ряд провідних діячів самої БААС.

Особливу популярність здобула розкрита Саддамом так звана «сіоністська змова». Для багатьох євреїв, звинувачених у співпраці з ізраїльськими спецслужбами, на площах Багдада були побудовані шибениці і почалися публічні страти. Величезні натовпи людей танцювали на вулицях, святкуючи смертні вироки «зрадникам».

Саддам Хусейн, між тим, зміцнював свою владу, просуваючи на ключові ролі в уряді та бізнесі родичів і союзників. Усунувши в 1976 році найвпливовіших в армії баасистів – генерала Хардай ат-Тікріті і полковника Салиха Махді Аммашу, Хусейн взявся за тотальну «баасізацію» країни – ідеологічну та адміністративну. Саддам почав з держапарату, зростивши його з партійним.

До 1977 року склалася система, коли усі партійні організації, секретні служби, командування армії і міністри вже звітували безпосередньо Саддаму.

16 липня 1979 президент аль-Бакр пішов у відставку начебто через хворобу (стверджували, що він знаходиться під домашнім арештом). Його наступником був оголошений Саддам Хусейн, який фактично став одноосібним диктатором.

Обличчя влади

Арабський журналіст Саїд Абуріш у своїй книзі «Саддам Хусейн: політика помсти» пише, що ідеалом для нього був Сталін.

За словами Абуріша: «На усьому, що робив Саддам, відчувався прихований вплив особистості Сталіна. Особливо це стосується опори більше на систему державної безпеки, ніж на збройні сили... на кримінальні елементи в системі держбезпеки. Ці люди були малограмотними головорізами, відданими Саддаму, без якого вони були ніщо... Якщо Саддам хотів від когось позбутися, він цю людину просто прибирав... На одному із з’їздів БААС, коли рікою лилися славослів’я вождю, на сцену раптово витягли напівживого від тортур члена партії, який став називати одного за іншим учасників змови, вказуючи в зал. Їх відразу ж заарештували і стратили. Саддам любив нетривіальні методи розправи: розповідають про ванни з кислотою та про укладку під асфальт. Однак він не просто садист – він щиро переконаний, що тільки за допомогою подібних жахів може утриматися при владі. Тому, на відміну від багатьох інших деспотів, він ніколи і не заперечував, що в країні мають бути публічні страти, а тортури – це природний атрибут слідства».

До речі, ще перед операцією «Буря в пустелі» в західних ЗМІ з’явилися публікації, в яких стверджувалося, що Саддам – онук Сталіна, а в 2002 році Джордж Буш-молодший назвав Хусейна «учнем Сталіна».

Падіння

18 березня президент США Джордж Буш-молодший виступив зі зверненням до нації. Він пред’явив ультиматум Саддаму Хусейну (на підставі фальсифікованої доповіді щодо зброї масового знищення, начебто знайденої в Іраку) і запропонував іракському лідеру добровільно відмовитися від влади і залишити країну разом зі своїми синами протягом 48 годин. Саддам Хусейн відмовився прийняти ультиматум.

Тоді 20 березня війська США і Великобританії почали бойові дії проти Іраку, піддавши в цей день Багдад бомбардуванню.

Протягом декількох тижнів коаліційні війська зломили опір іракської армії і підійшли до Багдаду. Протягом усього цього часу західні ЗМІ не раз повідомляли про смерть іракського президента, але кожен раз Саддам спростовував це, з’являючись на ТБ з черговим зверненням до народу.

Натомість оборона тривала недовго: вже 9 квітня коаліційні війська вступили в Багдад. 14 квітня війська США захопили останній оплот централізованого опору іракської армії – рідне місто Саддама – Тікріт.

Остаточно влада Саддама Хусейна впала 17 квітня 2003, коли капітулювали залишки дивізії «Медіна» під Багдадом. Американці та їх союзники встановили контроль над усією країною до 1 травня 2003 року, поступово виявляючи місцезнаходження всіх колишніх лідерів Іраку. Натомість Саддам встиг зникнути…

Згідно до загальноприйнятої версії, його заарештували 13 грудня 2003 року в підвалі сільського будинку поблизу селища Ад-Даур, під землею, на глибині близько 2 м, в 15 км від Тікріта. При ньому виявили 750 тис. доларів, два автомати і пістолет. Незабаром на весь світ транслювалися кадри, як американський лікар обстежує втомленого, брудного старого, який колись був всесильним президентом Іраку.

Натомість історія з арештом Хусейна суперечлива. Існує версія, що Саддама заарештували не 13, а 12 грудня і в ході арешту він відстрілювався пістолетом з другого поверху приватного будинку в Тікріті, убивши при цьому американського піхотинця. За офіційними даними, 12 грудня в Іраку дійсно загинуло двоє військовослужбовців США – один в Багдаді, інший в Рамаді.

Проте, є й інші версії, зокрема, що схоплений «Саддам» – це двійник, а справжній Саддам скоріше за все загинув ще у квітні 2003 року під час оборони Багдада.

Саддам – ритуальна жертва шиїтів

19 жовтня 2005 почався суд над колишнім президентом Іраку. Спеціально для нього в Іраку була відновлена смертна кара, яка на певний час була скасована окупаційними військами.

Його визнали винним усього лише у смерті 148 шиїтів і засудили до страти.

Саддама Хусейна повісили 30 грудня о 6:00 годині ранку за Багдадським часом. Страта відбулася рано вранці на кілька хвилин раніше початку свята Курбан-байрам (Дня жертвопринесення). Час обрали так, щоб момент страти формально не збігся зі святом за шиїтським календарем, хоча за сунітським відліком воно вже розпочалося…

Пам’ять ворогів

Ліфт Сабер, виконуючий функції координатора уряду Іраку по взаємодії з силами міжнародної коаліції, якого Саддам Хусейн засудив до смертної кари і який при Хусейні 8 років провів у камері смертників, заявив: «…краще б Саддам залишався при владі... Ніхто нікому не довіряє. Все зводиться до цього. Створена система направлена на те, щоб ніхто нічого не робив... Саддам знайшов би спосіб подолати ці настрої... Якщо він приймав рішення, воно здійснювалося. Люди знали, що потрібно робити. Не має значення, де вони перебували, вони знали – Саддам домігся б здійснення своїх наказів. Зараз же країна охоплена хаосом, і ніхто нічого не робить тому, що всі відмовляються брати на себе відповідальність... Я ніколи не думав, що буду вимовляти ці слова, з урахуванням того, що він засудив мене до смерті, але я хотів би бачити Саддама, як і раніше, на чолі держави. Тільки він знав, як змусити працювати цю Богом забуту країну…»