Великодній стіл за авторським рецептом

Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. Цього року Пасху відзначали 15 квітня. Кожен православний українець готується до цього свята по-своєму, в залежності від сімейних традицій та вірувань. Однак всі українці збирають пасхальні кошики, ось де починається справжня творчість та кулінарні дивацтва.

Про сімейні традиції та кулінарні пристрасті поговоримо з президентом «Парламентського клубу» Олександром Ржавським і разом з його дружньою сім’єю приготуємо пасхальні кулічі та солянку за власним рецептом Олександра Ржавського.

– Для кожного православного українця Пасха – це напевно однин з найважливіших весняних свят, яке знамення пасхальні свята мають для Вас та вашої родини?

– Дійсно, пасхальні свята – це життєво стверджувальні свята, оскільки вони завжди проходять навесні, коли просинається природа, народжується все нове, все те, що милує око і дарує натхнення. І саме свято Воскресіння дає нові надії, адже ми розуміємо, як Воскрес Господь, однак для нас це не тільки Господнє Воскресіння, а й Воскресіння нових ідей, вдалих життєвих моментів, Воскресіння природи. В цілому надія на Воскресіння  діє життєстверджувально на людей, та є підйомом для багатьох.

А найголовніше свято Пасхи – це велика традиція. Я пам’ятаю ці свята у радянські часи, коли я ще був школярем, коли Пасха була важливим святом, однак люди були вимушені навіть пасхальні кулічі пекти в таємниці одне від одного, та значимість цього свята не полишала людей ніколи!

– У Вас велика родина, Ви гарний сім’янин, для якого традиції займають важливе місце у житті всієї родини. Передати традиції святкування Пасхи, навчити своїх дітей розуміти і дотримуватись канонів цього свята, це складно для батька?

– В нашій великій родині, а у мене п’ятеро дітей, це настільки гармонійно і природно виходить, адже ми с дружиною власним прикладом показуємо наше шанобливе ставлення до цього свята, скільки ми приділяємо уваги традиціям цього свята і зрозуміло, що всі святкові приготування для нас – це ціла низка священних дійств. Ми готуємось до свята у суботу, після страсної п’ятниці всі збираються, докуповують все необхідне і починаються приготування, випікаємо кулічі, фарбуємо крашанки, збираємо пасхальний кошик. І безумовно діти, коли вони ще навіть не вміють говорити, бачать такі сімейні клопотання, вони привчаються і це стає частиною їхнього життя, коли вони дорослішають.

IMG_3039

– Якщо говорити про сімейні традиції, чи є в вашій родині традиція яку Ви отримали в спадок від ваших батьків і яку Ви обов’язково передасте від батька до сина?

– Напевно, що це традиція збиратися разом на сімейні ради, бо не у всіх сім’ях це передбачено сімейним статутом, якщо можна так це назвати. Не менш значною є традиція поваги до батька, як до голови сім’ї. Це найголовніші традиції нашої родини. Однак існує ще одна невелика, та не менш значна традиція нашої родини – це збирання фото та відео архівів. Ще моя мама цікавилася фотографією і сьогодні у нас величезний архів, який має тверду складову – це і фотографії і записи, і щоденники. Ну і останнє, це повага до дітей, у рамках вирішення свого власного життєвого шляху, бо і мені ніхто не вказував яким я маю бути, тому і ми не ставимо жорстких завдань для своїх дітей, тим більше у виборі супутників життя.

– Повертаючись до пасхальних приготувань, чи дотримуєтесь Ви посту?

– Власне все відбувалось поступово в нашій сім’ї, раніше я не звертав уваги на постування, та років двадцять тому, я спробував обмежити себе в їжі, саме під час посту. Далі більше, ми с дружиною стали дотримуватись посту, та найбільшим моїм власним таким досягненням став сорокаденний піст на одній лише воді. Окрім того, що я скинув тридцять кілограмів, я відчув величезну енергію. Тому останні років п’ять я дотримуюсь дуже суворого посту, а років п’ятнадцять ми постимось з урахуванням того, що можна вживати рибу двічі за весь час посту.

– Думаю, що вже саме час поговорити про сімейні рецепти та секрети приготування улюблених страв. Почнемо з пасхальних кулічів, чи є секретний рецепт паски, який суворо охороняється вашою сім’єю?

– Безумовно є секрет випікання кулічів, адже дуже рідко чийсь інший куліч може змагатися за смаковими якостями з нашими. Бо вони і рум’яніші, вони і м’якіші, вони довше за всіх не сохнуть довгий час. Я, як голова сім’ї, також маю свої секрети своїх ексклюзивних страв, таких як пармська шинка, чи іспанський хамон, які ми вже протягом довгого часу виготовляємо і які не йдуть в порівняння з тим, що продається в магазинах. Це є не тільки предметом гордості, а й певним секретом, оскільки ці страви готуються не за вичитаним рецептом, а на власному досвіді спроб та помилок – це авторське. Якщо повернутися до кулічів, то цей рецепт моїй дружині підказали сусіди по дачі на Луганщині, де ми жили, тому ним ми можемо поділитися, та запевняю вас, що кращого рецепту ми просто не чули. Та в приготування пасхальних кулічів не тільки рецепт має значення, бо коли Лариса (дружина Олександра Ржавського – прим. автора) готує, це стає справжнім священним дійством, вона позитивно налаштовується, з гарним настроєм підходить до приготування на більш метафізичному рівні. А вже потім, коли процес випікання завершено, всі діти збираються разом і починається процес прикрашання, і тут немає меж для фантазії та творчості, кожен хизується як прикрасив паску. А коли йдемо святити, то кожен несе свій власних кошик, який складає самостійно з над вечора.

– Ваші старші діти вміють пекти кулічі?

– Так, дружина старшого сина, брала участь у випіканні цьогорічних кулічів, а наречена другого сина привозила кулічі власного приготування.

– Чи існує «духовний інгредієнт» при випіканні кулічів у вашій родині?

– Звичайно є, він не має свого матеріального відображення, це просто любов та звертання до кожної складової рецепту, як до живого та духовного.

– В якій саме церкві буде освячено пасхальні кошики вашої сім’ї?

– Це буде Ірпінська церква, Московського Патріархату, куди ми ходимо вже десять років.

– Ви приїжджаєте до церкви вже після того, як говорять – «Христос Воскрес»?

– З урахуванням того, що в нас є малі діти, то нам нажаль не вдається всім гуртом вистояти всю ніч від початку служби до освяти, адже ми не можемо залишити когось вдома, ми постійно разом і відповідно приїздимо вже зранку!

– Після церкви, як розпочинається святковий сніданок?

– Ми всі разом готуємо стіл, кожен виставляє свій кошик, цього року їх буде дев’ять.

– Що окрім традиційних кулічів та крашанок входить до кошиків ваших рідних?

– Досить велике розмаїття продуктів, тут все також залежить від смакових уподобань, та майже у кожного обов’язково є сіль, якою ми користуємось весь рік, а так це можуть бути і хамон з шинкою про які ми вже згадували, і ковбаси, і сало, яке я купую у переддень свята лише на Бессарабському ринку. А діти можуть покласти хто банани, хто огірки, хто цукерки, дивлячись на побажання кожного окремо.

Ось так розпочинається сніданок, потім всі йдемо відпочивати і збираємось вже по обіді, на якому куштуємо солянку за моїм власним рецептом, який ви знайдете в цьому випуску Депутатської Кухні.

– Ну і наостанок, що на вашу думку повинно бути головним у святкуванні православного свята Пасхи?

– Звичайно, що це має бути духовне піднесення про яке ми говорили на початку, це надії, сподівання, очікування чогось чудотворного, адже в наш нелегкий час небагато таких безмежно радісних моментів, тому це  свято  варто пам’ятати, адже це час відродження всього нового.

Ми дякуємо Олександру Ржавському та його сім’ї за гостинність та смачні страви. А вас закликаємо спробувати приготувати солянку за власним, авторським рецептом Олександра Ржавського.