Титанік. Сто років темряви

Один із пасажирів, які врятувалися, Лорен Біслі, згадує: «Титанік пішов під воду. Та щоб не чути криків потопаючих, ті люди, яких підібрали на шлюпки, почали дуже голосно співати, аби не чути криків тих, хто гинув у них на очах».

Весь жах трагедії годі собі й уявити. Трирічній Ліліані Аспланда пощастило вижити під час трагедії. Дитячий переляк настільки позначився на її психіці, що вона так і не змогла вийти заміж та жодного разу не сіла за кермо автомобіля. Більш за все на світі вона боялася втратити ще одну рідну їй людину та потрапити в чергову аварію. Померла Ліліана 99-річному віці. Вона була останньою із врятованих пасажирів. Таких, дивом врятованих, налічувалося 750 осіб. Загалом, Титанік забрав півтори тисячі життів...

Ця трагедія шокувала весь світ. Морські інженери прораховували курс корабля, вчені досліджували кожен уламок металу, що був знайдений на місці трагедії, а скептики висували свої версії.

P1010089 copy

Сторічна таємниця

Айсберг. Величезний шматок криги, що розламав корабель – одна з найпоширеніших і найімовірніших версій загибелі «Титаніка». Про те, що лайнер зіштовхнувся із айсбергом свідчили як врятовані пасажири, так і знахідки дослідників. Утім, ця версія викликає ще більше питань у істориків та експертів. Що це було? Фатальне зіткнення чи все ж таки халатність капітана? Чому найбільший корабель за всю історію людства пішов на дно за лічені години там, де інші судна, набагато менші і менш безпечніші, навіть не зупиняються? Та, навіть, якщо припустити, що трагедія сталася через фатальний збіг обох чинників – стихії та особистісного фактору (помилки капітана), як могло статися, що «Титанік» розвалився на частини. Адже, мореплавці та вчені не втомлюються наголошувати, що від зіткнення лайнера та айсберга такий корабель, як «Титанік», не міг зазнати суттєвих пошкоджень.

Згідно з хронікою подій, попередження про льодову загрозу капітан «Титаніка» отримав іще вдень. Утім, корабель не змінив ані курсу, ані швидкості. Достеменно відомо, що на момент зіткнення із айсбергом, «Титанік» отримав, як мінімум, 6 повідомлень про небезпеку. Отже, причина наймасшабнішої морської трагедії ХХ століття криється в халатності капітана? Чому професіонал, якого попередили про небезпеку, не міг чи не хотів відвернути катастрофу?

На захист капітана стали експерти, відомі мореплавці та офіцери з «Титаніка». Їм вдалося дослідили всі рейси пароплавів, що йшли через Атлантику упродовж 20 років. Як з’ясувалося, за 32 тисячі переходів океану постраждало лише одне судно, але обійшлося без жертв. Це може означати, що капітан просто вірив у «непотоплюваність» свого корабля.

Вибух

Версія із вибухом на борту «Титаніка» розглядалася практично одночасно із версією про зіткнення з айсбергом. Підґрунтям «вибухової»  версії стали свідчення очевидців трагедії. Пасажири наголошували на тому, що матроси, які працювали у вугільному бункері, говорили про пожежу. Втім, для того періоду пожежі на борту корабля не були несподіванкою. Не дивлячись на самозаймистість вугілля, існувало повір’я, що досвідченого капітана пожежею у бункері не злякати. Очевидно, якщо така пожежа і сталася на борту «Титаніка», то капітан Едвард Джон Сміт, маючи великий досвід і добру репутацією, не надав їй великого значення. Тим більше, що пожежа була ліквідована 14 квітня, за кілька годин до трагедії. Якщо саме так і було, то про який вибух говорили пасажири? Про його ймовірність свідчать і певні факти. По-перше, чому лайнер, який лежить на дні океану, розламаний, як виявилося, не на дві, а на три частини? Таку шокуючу новину повідомив відомий доктор Р.Пауертц, який одним із перших почав проводити підводні дослідження. По-друге, що робити із свідченнями самих пасажирів, адже деякі з них переконанні, що «Титанік» почав розламуватися із середини. І по-третє, чому людина, яка відповідала за вугільний бункер і була головним кочегаром пароплава, Джон Коффі, дезертирував у Квінстауні незадовго до трагедії, разом із кількома матросами? Чого він боявся та чи не передбачив він наперед розвиток подій на «Титаніку»?

Titanic

Тріумф і трагедія Томаса Ендрюса

Про те, що колись стане видатним конструктором відомого на весь світ лайнера, він і мріяти не міг. Томас Ендрюс, головний конструктор «Титаніка», починав свій шлях із самих низів у суднобудівельній компанії Harland & Wolff. Не дивлячись на те, що його рідний дядько був співвласником компанії, Томасу довелося спочатку провчитися у ній 12 років, перш ніж його допустили хоч до якихось робіт. Згодом він став менеджером, потім його прийняли до Ради морських архітекторів і лише після пройденого шляху, він здобув повагу та довіру колег.

Радощам і щастю Томаса не було меж, коли його, молодого спеціаліста, було призначено відповідальним конструктором «Титаніка».

За головну модель Т.Ендрюс обрав близнюка лайнера – «Олімпіка» і почав її вдосконалювати. Щоб уникнути небезпеки, Томас сконструював подвійне дно, а корпус «Титаніка» розділяло 16 водонепроникних відсіків. Головний конструктор вважав, що, навіть, якщо 4 відсіки з 12 будуть заповненні водою, лайнер зможе безпечно продовжувати свій шлях. Що ж могло потопити такий корабель, у якому все було прораховано до найменших дрібниць? На думку вчених, виною усьому була тогочасна сталь, яка не здатна витримувати зіткнення із низькою температурою. Отже, внаслідок зустрічі з айсбергом вона просто розкришилася.

Тіло Томаса Ендрюса так і не знайшли. Свідки кажуть, що оцінивши масштаби катастрофи, він особисто переконував пасажирів сідати в рятувальні шлюпки, а сам пішов до кімнати для паління. Там він довго дивився на картину «Порт Плімут», а поруч лежав призначений для нього рятувальний пояс, яким він так і не скористався.

Найбільша афера століття

Вивчаючи безліч версій, фактів і доказів, чимало дослідників схиляються до думки, що загибель «Титаніка» може виявитися найбільшою аферою в житті людства. Існують припущення, що лайнер, який затонув у Атлантиці, був братом-близнюком «Титаніка» – «Олімпік». Чи може бути це правдою? І досі дослідники порівнюють оббивки на стінах, інтер’єр і навіть якість фарби на знайдених уламках і переконують, що корабель, який забрав життя півтори тисячі людей, мав зовсім іншу назву.

Припустимо, що будівельна компанія разом із власником корабля вирішили покрити свої витрати за допомогою страхового випадку. Є версія, що під виглядом «Титаніка» у круїз вирушив відремонтований і підлатаний «Олімпік». Згідно зі сценарієм, він мав зазнати аварії, зіштовхнувшись із айсбергом. Вигода – величезна, власнику судна покривають збитки як за новий корабель, ризики – мінімальні, адже в непотоплюваності кораблів були впевнені всі без винятку. Ця версія має право на життя, втім, вона не поверне тих життів, які затонули внаслідок чиїхось прорахунків.

Існує ще чимало версій загибелі «Титаніка». Астрологи говорять про невідворотність долі, про те, що в зіткненні лайнера із айсбергом винні небесні тіла, скептики та прихильники теорії світової змови вбачають у цій трагедії перший у світовій історії теракт влади, хтось говорить про те, що винуваті в усьому радисти, які заробляючи на передачі радіотелеграм – проігнорували попередження про небезпеку.

Та попри причини трагедії, наслідки її лишаються незмінними. І досі залишаються без відповіді питання, чому шлюпки, які спускали на воду, були лише на половину заповненні пасажирами, чому ніхто не прийшов на допомогу, почувши сигнали «SOS», і чому серед врятованих осіб матроси та пасажири третього класу становили меншість?

Минуло вже 100 років з дня загибелі «Титаніка», але саме питання порятунку досі лишаються найактуальнішими і під час сучасних морських катастроф.

Радянський «Титанік» – «Адмірал Нахімов»

31 серпня 2011 року минуло рівно 25 років з дня, коли на дно пішов один із найвідоміших радянських лайнерів «Адмірал Нахімов». Сам корабель було побудовано в 1925 році в Німечинні, і спочатку він називався  «Берлін». Радянська влада пишалася своїм здобутком, який побудував Третій Рейх. «Берлін» було піднято з під води після його потоплення і повністю відреставровано.

Пароплав «Адмірал Нахімов» користувався величезною популярністю серед туристів. 29 років він курсував вздовж Кримсько-Кавказької лінії. Рейс «Одеса-Батумі-Одеса» 1986 року мав стати останнім пасажирським рейсом. Після цього, за однією із версій, «Нахімова» мали б відправити на металобрухт, за іншою – на його борту мали ще відзняти фільм-катастрофу. Ось лишень катастрофа відбулася у житті, а не в кіно.

Як і на «Титаніку» все почалося вночі. Після зіткнення «Нахімова» із суховантажним кораблем «Петр Васьов». Величезний корабель пішов під воду за кілька хвилин. Після зіткнення корабель нахилився, всюди вимкнулося світло, почалася паніка. Пасажири, які нічого не бачили, давили один-одного, якби не увімкнулось аварійне освітлення, жертв було б набагато більше. Вже за 7 хвилин «Адмірал» повністю щез під водою. Люди, яким пощастило не загинути разом з кораблем, бувтихалися в суміші води та мазуту. На допомогу потопаючим почали приходити кораблі, що були недалеко. Згодом, команда рятувати пасажирів пароплава була віддана й «Петру Васьову». Коли рятувальні шлюпки було спущено на воду, здійнялися хвилі. Людей стало кидати в борти корабля, деяких затягувало воронками води за кілька метрів від рятувальних шлюпок.

Наступного року перед судом постало одразу два капітана. Адже відомо, що капітан пароплава «Адмірал Нахімов» Вадім Марков вів переговори із Віктором Ткаченком,  капітаном «Петра Васьова». Капітани домовилися розійтися по правому борту, втім В.Ткаченко, розраховуючи  на радіолокаційну техніку, згодом пішов з капітанського містка. «Васьов» залишив на «Нахімові» вибоїну площею 80 кв. метрів.

Nachimov copy

На борту пароплава загалом було 1243 людини. Майже 300 наших співвітчизників було серед 423 загиблих.

Та якщо трагедії 1986-го року крім помилок капітанів приписують і містичні збіги, мовляв, з 7 кораблів, які носили ім’я легендарного капітана, на дно пішло 4, то трагедію, що сталася минулого року, навряд чи можна назвати містичною.

«Булгарія». Сучасні заробітки?

У червні 2011 року світ дізнався про ще одну корабельну аварію, яка сталася на Волзі. З 200 пасажирів і членів екіпажу вижило менше половини.

Свідки, експерти та слідство висували чимало версій, проте найбільш поширенішою стала – жага наживи. Не дивлячись на те, що теплохід вийшов у рейс після ремонту, його вік дав про себе знати. «Булгарію» було побудовано в 1955 році. «Похилий вік» судна не завадив капітану набрати пасажирів понад норму, на яку розраховано судно. Крім того, «косметичний» ремонт не відповідав вимогам безпеки.

За словами врятованих пасажирів, як у VIP-каютах, так і в коридорах відчувалася задуха та нестача повітря, а відтак, усі ілюмінатори були відкриті. Не виключено, що саме через таку халатність капітана та жадібність власників теплоходу й загинуло так багато людей.

Протягом 3 хвилин, внаслідок звичайної грози та вітру, теплохід пішов на дно.

9fb846e92cb3aa853d3f7c1df8cfc761

Серед загиблих було дуже багато дітей, які на момент аварії грали в ігровій кімнаті.

Капітани суден, які підбирали тих, хто вижив, з жахом розповідали, як їм доводилося затягувати у рятувальні шлюпки пасажирів із рваними ранами та дітей, які билися у істериці.

Лише одну сім’ю у повному складі вдалося врятувати, інші втратили хоча б одного члена своєї родини.

Costa Concordia. Втеча капітана

Якщо однією із причин аварії на теплоході «Булгарія» називають вік судна, то цього аж ніяк не можна сказати про величезний лайнер Costa Concordia, який було побудовано у 2006 році, за сучасними технологіями.

Це був лайнер, який посідав 10-те місце в десятці  найбільших круїзних суден у світі.

296273 4110x2835 copy

Його назва символізує мир, злагоду та гармонію, можливо, саме назва і вплинула на відносно невелике число жертв. Адже, як казав капітан Врунгель: «Как вы яхту назовете, так она и поплывет». Із 4 тис. пасажирів не вдалося врятуватися лише трьом десяткам, не знайшли тіла понад 10 осіб, але цю трагедію обговорюють і досі. По-перше, Concordia стала найбільшим пасажирським судном, яке зазнало аварії. По-друге, експерти і досі не збагнуть, як судно, оснащене найсучаснішими системами навігації, могло сісти на мілину. А по-третє, чому капітан лайнера Франческо Скеттіно, всупереч морським традиціям, одним із перших покинув потопаючий корабель.

Розслідування стосовно цього випадку ведеться і досі. Капітана судять за злочин, передбачений статтею «навмисне вбивство», а люди, які вижили 13 січня 2012 року, й досі перебувають у шоковому стані.

Ці три сучасні трагедії, на думку експертів, об’єднує одна головна проблема – неготовність людей до надзвичайної ситуації. Адже жоден із капітанів так до кінця і не вірив у вразливість свого корабля.

100 років безпрограшного бізнесу

Однією із найприбутковіших згадок про ніч із 14 на 15 квітня 1912 року, став фільм «Титанік», який не лише прославив молоду зірку Леонардо Ді Капріо до рівня найбільш оплачуваних акторів, а й приніс величезний заробіток продюсерам фільму. А режисер Титаніка Джеймс Кемерон одразу став легендарним. Лише за перший прокат фільм приніс величезні заробітки, загалом, він зібрав близко двох мільярдів касових зборів.

Втім, сучасний фільм у 3D вже у перші дні прокату здолав попередній рекорд. А ось пародійний трейлер на фільм у новому форматі, вже в перший день став найпопулярнішим в інтернеті. Та якщо голлівудські режисери та актори, нагадують нам про трагедію за допомогою найсвітліших почуттів, які вони висвітлюють на екрані, то туроператори, просто і безцеремонно заробляють гроші на людській пам’яті. В інтернеті є чимало пропозицій відвідати місце трагедії та особисто відчути як це, опинитися у відритому океані. На деяких лайнерах під час круїзу імітують саму аварію. А туристична компанія «Кенсінгтон Турс» пропонує усім бажаючим спуститися на дно океану, на місце загибелі лайнера.

Ще один спосіб заробітку – аукціони. Речі, які знайдені на кораблі, уламки самого «Титаніка» та навіть, копії квитків та фотографії продаються з аукціонів за шалені гроші. Меню з останньої вечері на борту «Титаніка» продали з аукціону за 120 тисяч доларів.