«Війна і сир»

За мотивами романа-епопеї про конфлікти між національними економіками, що завжди завершуються відчутними втратами.

Торгова війна (англ. trade war) – торгове суперництво кількох країн, що проводиться з метою захоплення зарубіжних ринків (наступальна торгова війна) або запобігання торговельної «окупації» національної економіки (оборонна торгова війна).

Дорогою Клаузевіца

Якщо відвідати зараз звичайний московський супермаркет, то виникне враження, наче рідну «неньку» й не полишав. На полицях тамтешніх магазинів не бракує продовольчих і горілчаних виробів більшості найвідоміших українських брендів. І непомітно, аби пересічних москвичів чимось не влаштовують наші тверді сири чи вершкове масло. Не кажучи вже про горілку.

Проте на початку цього року Росспоживнагляд «відкрив»  росіянам очі. Головсанітарлікар РФ і за сумісництвом випускник Донецького медінституту Геннадій Онищенко наклав мораторій на постачання українських сирів на російські терени. Виявляється, підступні сусіди вже тривалий час експортують туди неякісну сирно-молочну продукцію.

347099

Загалом міждержавні торгові війни – явище не нове й досить поширене в світі. Перефразовуючи відомий вислів Карла фон Клаузевіца, видатного німецького військового теоретика, така «війна» є ніщо інше як продовження економічної конкуренції, іншими, себто протекціоністськими заходами держави. Але зазвичай у теперішньому глобалізованому світі уряди вдаються до подібних заходів, або, коли в результаті дешевого імпорту потерпає національний товаровиробник, або коли певна закордонна продукція несе реальну загрозу здоров’ю громадян.

Свіжий приклад – на початку березня Палата представників Конгресу США  переважною більшістю голосів прийняла проект закону про введення антидотаційних мит, що не  стосуються китайських і в’єтнамських товарів на загальну суму близько $4 млрд. Під санкції пізніше можуть потрапити й імпортовані США з Китаю сонячні батареї і вишки для вітрових електростанцій. Цей захід йде в руслі проголошеної  Обамою політики США щодо захисту інтересів місцевих виробників.

Нагадаємо, що Обама не раз звинувачував Китай у маніпулюванні міжнародною торгівлею за рахунок штучного заниження курсу юаня.

Натомість на просторі колишнього СРСР торгівельні конфлікти, на жаль, нерідко обумовлені причинами далекими й від економіки, й санітарії. Скажімо офіційною підставою  вищезгаданої заборони стала нібито  наявність в українських сирах надмірного вмісту пальмової олії, хоча в Держветслужбі України ці претензії назвали безпідставними. Тим часом основна складність ситуації, яка створилася внаслідок згаданих дій з боку Росії, полягає в тому, що Україна щороку виробляє близько  205 тис. тон сирів, у той час як внутрішнє споживання в нас становить лише 120 тис. тон.  Тому природно, що значна частина надлишкового сиру (60-70 тис. тон на рік) постачалася до нашої «стратегічної сусідки». Між тим  виробництво твердих сирів у Росії становить  лише 400 тис. тон, а споживається там 767 тис. тон, тому саме за рахунок імпорту українських, білоруських, німецьких, польських сирів тощо  відбувається заміщення згаданої нестачі.  Отже, українська сирна «експансія» навряд чи насправді може зашкодити тамтешнім виробникам.

Тепер, коли поставки українського сиру до Росії практично зупинилися, нашим виробникам доведеться: знижувати ціну на свою продукцію; призупиняти власне виробництво (доки не будуть реалізовані наявні запаси сиру); знижувати закупівельні ціни на молоко (вони вже стрімко впали з 2,80-2,90  до 2 грн за літр). Таким чином, чималих збитків уже завдано не лише  нашим переробним підприємства, але й усьому молочному агросекторові України. За експертними оцінками, вони можуть лише у цьому році становити понад 300 млн дол. США. Так,  чим все ж таки пояснити наразі поки ще тільки «сирну війну» між Україною та Росією?  На думку експертів, причин тут декілька, але, ймовірно, головна не та, на якій наголошують  у Росспоживнагляді – наявність пальмової олії в українських сирах. Адже навіть при  «злісному» бажанні українських виробників зробити це технологічно досить складно, а тому невигідно.

Приміром, на думку екс-міністра закордонних справ України Володимира Огризка, ця  «війна» є нічим іншим як  «засобом  тиску на Україну для того, щоб вона, як перший етап, вступила до Митного союзу, а як другий етап, втратила свою політичну і економічну незалежність». Зрештою аналітиками давно вже помічено, що й нинішня «сирна», й минулі «м’ясна», «цукрова», «трубна» й  особливо «газова»  війни  Росії проти України, як правило, мають не технологічну й не економічну, а політичну складову.  Нещодавно уряд Україна вже офіційно звинуватив Білорусію в блокуванні імпорту українських труб до країн Митного союзу.

Відтепер Україна повинна погоджувати законодавство і технічні регламенти продукції з тими країнами, з якими вона веде торгівлю, щоб мінімізувати можливості для торговельних воєн. На це звернула увагу Лариса Лосюк, глава Держспоживстандарту Україні в 2008-2010 роках.

341163

Хочеш миру – іди в Європу

Чи може Україна за таких умов протистояти означеного тиску?

По-перше, маємо якомога швидше просуватися до підписання Угоди про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС. Як зазначає  той же Володимир Огризко, «до тих пір, поки в  Москві не зрозуміють, що ми зробили інший вибір, вибір на користь Європейського союзу, на користь НАТО, на користь європейської цивілізації – ці всі війни триватимуть». По-друге, Україна повинна не припиняти пошук альтернативних ринків збуту тих же українських сирів та решти свого експорту зокрема, в Китаї, Монголії, Сінгапурі, Марокко, Туреччині, ОАЄ, Лівії, Єгипті, Грузії та Азербайджані.

Але то перспектива. А є кроки, котрі Київ мав би робити «ще вчора». Оновлення давно вже потребує  кадровий склад всіх державних  інституцій, які безпосередньо чи опосередковано займаються питаннями зовнішньої торгівлі України - МЗС, Мінекономіки, Митної служби тощо. На жаль, за останні роки, під виглядом реформ, було завдано непоправної шкоди державному управлінню зовнішньою торгівлею.  Ліквідовано Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків, а деякі зовнішньо-торгівельні підрозділи, які залишилися у складі Мінекономіки надзвичайно малочисельні. Закриті всі торгівельно-економічні місії, які працювали у складі посольств  України за кордоном.  Укрексімбанк, який свого часу було створено спеціально для підтримки експорту вітчизняних товаровиробників, займається виключно обслуговуванням зовнішніх боргів та вимушено надає кредити на Євро-2012 як, наприклад, місту Львів.

 Таким чином, зовнішня торгівля, де створюється понад 50% ВВП нашої країни, залишилася в нас практично без руля й вітрил… Якщо ще трохи, не роблячи належних висновків, то і надалі платитимемо навіть за безкоштовний сир в російській мишоловці. Невипадково Верховна Рада Україна прийняла нещодавно закон, що передбачає можливість відповісти на недружні економічні дії інших держав. Норми закону, за який проголосували 270 депутатів, можуть бути використані для торговельної війни з Росією.

Наступальна торгова війна:

зниження експортних

митних тарифів,

підвищення експортних квот,

використання демпінгових цін;

у виняткових випадках використовується торгова блокада.

Оборонна торгова війна:

підвищення імпортних мит,

зниження імпортних квот,

введення нетарифних обмежень,

введення технічних бар’єрів.