Санкції не за горами

Перспективи міжнародного тиску на «непокірних», що втрималися перед дипломатичними погрозами.

Сучасні міждержавні санкції існують сотні років, однак їх прообраз можна віднайти ще у Древній Греції. Перший відомий приклад економічного тиску був зафіксований ще в 423 р. до н.е. У наш час санкції застосовують міжнародні організації, політичні блоки, окремі країни. Але найбільше у цьому «досягли» успіху США. Частіше застосовувати їх США почали після закінчення «холодної війни»: якщо у 1918-1992 рр. такі ситуації траплялися 54 рази, то в 1993-2002 рр. – 61. Головними причинами санкцій з боку США є підтримка тероризму, нелегальна торгівля наркотиками, конфліктними діамантами, зброєю і військовими технологіями, порушення прав людини, незаконне створення зброї масового знищення.

З 1945 до 1989 рр. ООН застосовувала санкції двічі (проти Південної Родезії в 1966 р. і ЮАР – в 1977 р.), а з кінцем біполярного світу почалося масоване їх застосування: Ірак, Лівія, Афганістан, Китай, Індонезія, Югославія, Куба, Україна.  За Статутом ООН, санкції правомірні, якщо застосовуються згідно з рішенням Ради Безпеки ООН і в передбаченому міжнародним правом порядку. Останнім часом США почали активно використовувати однобічні (з огляду міжнародного права протиправні) санкції, що логічно викликає знервованість таких членів Радбезу, як Росія і Китай. Як засіб тиску санкції використовуються проти «непокірних» режимів, які встояли перед дипломатичними погрозами. Часто вони спрямовані на погіршення положення населення країни, що атакується. Метою є підрив авторитету влади в очах населення та її повалення. Як засіб підготовки агресії санкції мають на меті роззброєння держави, заслання шпигунів на його територію, які готують диверсійні акти. Яскравий приклад – Ірак.

На сьогодні у розпалі санкції США і ЄС проти Білорусі, Ірану, Сирії. Санкції США проти Ірану діють з 1979 р. Під забороною для громадян і компаній США вести бізнес в Ірані, брати участь у спільних проектах з іранськими компаніями. Введені в 1984 р. санкції передбачають заборону міжнародним фінансовим організаціям на видачу кредитів Ірану, всім країнам – на продаж зброї і допомогу Ірану. У 1987 р. – заборонено товарообмін між США і Іраном. У 2005 р. уряд Ахмадінежада вирішив розконсервувати програму по збагаченню урану на території Ірану. У відповідь адміністрація Дж. Буша-молодшого ввела санкції проти іранських банків, компаній і фізичних осіб, пов’язаних з атомною та збройною промисловістю Ірану. На даний момент стосунки Іран-США дійшли до «точки кипіння». Світова громадськість намагається знайти відповідь на «гамлетівське» питання: бути чи не бути Третій світовій війні?

520229

У Білорусі все почалося після референдуму 1996 р., який не визнав ЄС. Стосунки із Заходом загострилися через два роки, коли влада змусила західних дипломатів покинути їх резиденції в селищі Дрозди (через реставраційні роботи). ЄС і США ввели заборону на в’їзд

білоруських міністрів та інших високопосадовців, а США заявили, що не визнають Олександра Лукашенко Президентом. Після припинення Лукашенком діяльності місії ОБСЄ в Білорусі, зважаючи на опозиційну діяльність (2001 р.), деякі країни ЄС оголосили Президента персоною нон грата. Кінець 2011– початок 2012 рр. ознаменувався новою хвилею санкцій Заходу проти Білорусі. У грудні 2011 р. президент США підписав закон про введення санкцій, а 28 лютого 2012 р. санкції проти Білорусі ввів ЄС (розширення «чорного списку» держслужбовців Білорусі, замороження активів, заборона на в’їзд до країн ЄС). У відповідь білоруська влада відкликала постійного представника при ЄС і посла в Польщі, що викликало неадекватну реакцію – з Мінська було відізвано 27 послів країн ЄС. Причини введення санкцій – нелегітимність виборів у Білорусі 2010 р., обмеження свободи висловлювання думок в Інтернеті. Верховний Комісар з прав людини ООН Наві Піллей навіть закликала до інтервенції до Білорусі! Але білоруси не збираються відступати перед протиправними діями США і ЄС. Все, що відбувається сьогодні з Білоруссю, вже було застосовано в Сирії: атаці на Сирію теж передувало введення санкцій США і ЄС.

Стосунки США й Сирії залишаються складними впродовж десятиліть. Причин багато: Сирія надає підтримку організаціям (ХАМАС і «Хезболла»), які Вашингтон вважає терористичними.

Держдепартамент вніс Сирію до переліку спонсорів тероризму ще в 1979 р. Вважають, що Сирія таємно намагається розвивати військову ядерну програму. У 2003 р. США ввели санкції проти економічного, фінансового й банківського секторів Сирії. Вони включають заборону на ведення комерційної діяльності з нафтовим сектором, інвестицій в нього, а також заборону і обмеження діяльності з Сирією в торгівельному, фінансовому, інвестиційному, комунікаційному і інформаційно-технологічному секторах. До антисирійських санкцій приєднався і ЄС. 15 березня 2011 р. в Сирії, якою з 1970 р. керує сім’я Асадів, почалися народні протести. США неодноразово вводили санкції стосовно Дамаску. Обама розширив санкції, назвавши Сирію «надзвичайною загрозою безпеці США» і заявив, що Башар Асад повинен розпочати реформи, яких вимагає народ Сирії, або піти у відставку. ЄС підтримав санкції: заборонив імпорт сирійської нафти, інвестиції європейських країн в сирійські компанії розвідки, видобутку й переробки сирої нафти, надання фінансових позик і створення нових спільних підприємств. Характер санкцій проти Сирії, Білорусі й Ірану показує: це спроби економічного придушення держав і провокації народних збурень. 

unian_356452

Санкції не обійшли й Україну. ЄС розпочав вводити непублічні санкції проти українських чиновників після оголошення вердикту в «газовій справі» Юлії Тимошенко, обмеживши їм видачу віз. «Це реакція країн ЄС на те, що керівництво країни не виконує обіцянки, дані ЄС. Керівники ЄС попереджали, що вводитимуть санкції. Відмова у візах – перший етап санкцій, далі розглядатимуть питання про введення індивідуальних санкцій для керівництва судових органів і прокуратури», – прокоментував голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради Олег Білорус. Проти екс-прем’єра України Тимошенко було порушено старі кримінальні справи – про перевищення службових повноважень при підписанні газових контрактів з РФ у 2009 р. і щодо боргу ЄЕСУ перед Міноборони РФ. У ЄС упевнені, що справи мають політичний підтекст. Переслідування Тимошенко викликало різку критику у всьому світі. У зв’язку з вироком Тимошенко у «газовій» справі Єврокомісія навіть скасувала візит Віктора Януковича до Брюсселя 20 жовтня 2011 р.

У січні 2012 р у швейцарському Давосі відбувся 42-й Всесвітній економічний форум. ЗМІ стверджували, що лідери світових держав і керівники ЄС не бажали зустрічатися з Януковичем. Це стало передвісником того, що поїздка української делегації до Давосу не буде результативною. Великі надії на участь представників української влади в Давоському економічному форумі–2012 покладалися щодо залучення до України іноземних інвестицій. Але «знайти друзів» не вдалося.

Україна в очах ЄС скочується з п’єдесталу «молодих демократій» в розряд «молодих авторитарій». «Рейтинг економічних свобод впав до найнижчого рівня», – відзначає експерт Ігор Когут. Сьогодні всі індикатори, які існують у світі, показують, що багато аспектів діяльності української влади не є ефективними. Два роки минуло з моменту обрання Віктора Януковича Президентом України. Політологи вважають, що сьогодні довіра до Януковича нестримно падає. Наголошується, що судові процеси проти Тимошенко і Луценка були «несправедливими», а міра покарання не відповідає поставленим їм у провину злочинам. Парламентська асамблея Ради Європи звертає увагу, що Київ не виконав резолюцію асамблеї про декриміналізацію справ колишніх чиновників. Якщо ситуація погіршає і вимоги асамблеї не будуть виконані, комітет може запропонувати введення санкцій.

У зв’язку з переслідуванням Тимошенко і членів її уряду ПАРЄ не виключає застосування санкцій проти України: вимагає звільнити з ув’язнення Тимошенко, Луценка, інших колишніх членів уряду та забезпечити їм безперешкодну участь в парламентських виборах–2012. На її думку, позбавлення волі екс-прем’єра і екс-міністра внутрішніх справ підсилюють враження, що в країні практикується вибіркове правосуддя. Ця резолюція стала першим міжнародним документом, що допускає можливість застосування санкцій проти України, зважаючи на погіршення ситуації з демократією. На думку експерта Костя Матвієнка, озвучена резолюція особливо не загрожує Україні. «Якщо санкції і будуть введені, то не проти України в цілому, а проти конкретних чиновників (по типу Білорусі). Насамперед буде заборона на в’їзд і зниження рівня дипломатичних контактів. Можливо, заарештують рахунки деяких чиновників», – вважає він. Українська влада заявляє, що рекомендації ПАРЄ якщо і виконають, то лише після осінніх парламентських виборів.

Заступник голови партії «Батьківщина» Григорій Немиря не має сумніву, що проти України вже готуються санкції з боку США і ЄС. Уповноважені органи уряду США і ЄС, обговорюють і розглядають можливість введення санкцій, але проти кого і які, поки не розголошується. Це буде аналогічна ситуація, як з Білоруссю: застосування санкцій відносно виконавців, причетних до політичного замовлення Віктора Януковича (прокурор, суддя і слідчі прокуратури, які займалися справою і ухвалювали вирок Тимошенко). Санкції буде застосовано до виконавців, їх сімей і родичів. Уже зараз багато іноземних партнерів та інвесторів стурбовані: якщо санкції застосують, це негативно відобразиться на їх економічних інтересах. Політолог Віталій Кулик вважає, що з багатьох питань позиція України складна для розуміння ЄС. Притому, що лідери ЄС заявляють, що не займають позицію «непростягнення руки» українському Президенту. 

388449

По той бік «чорного списку»

Фелікс Леон Карбальо,Посол Куби в Україні

Більше 11 млн кубинців півстоліття страждають від несправедливих і жорстких санкцій США. Метою блокади було повалення уряду Фіделя Кастро через те, що санкції спровокують голод, бідність, нужду і, зрештою, кубинський народ повстане й повалить уряд. Такий був первинний план США, що не спрацював. Штати не відступили від наміченого. Сьогодні Куба – політична ціль адміністрації США. У лютому 2012 р. виповнилося 50 років, як президент Джон Кеннеді підписав документ про введення торгово-економічних і фінансових санкцій проти Куби, які позначаються на всіх аспектах життя мирного населення. Найгірше, що ми не можемо купувати американські медпрепарати для лікування наших дітей. Куба не має права продавати свої товари на американському ринку. Іноземним компаніям, що мають економічні зв’язки з Кубою, заборонено торгувати зі США. Філії американських компаній по світу не мають права працювати з кубинськими. Куба позбавлена права використовувати долар у торгівельно-економічних операціях. Це завдало збитків нашій економіці на суму більше 900 млрд доларів. У обмін на відміну санкцій США вимагають: вільних виборів, визнання багатопартійності, повагу до прав людини («в американській інтерпретації»). Усе це фарс, оскільки навіть міжнародні організації  з прав людини визнають, що стан прав людини на Кубі краще, ніж в інших країнах нашого континенту.

Протягом 20 років міжнародне співтовариство голосує за відміну ембарго щодо Куби. Торік нас підтримало 187 країн. Лише США і Ізраїль голосують проти. Між США й Ізраїлем тісні відносини. Нещодавно Бенджамін Нетаньяху на зустрічі з Бараком Обамою навіть сказав відвертіше: «США – це Ізраїль, а Ізраїль – це США». Поки що санкції тривають, бо резолюція Генассамблєї ООН носить рекомендаційний характер. Ми сподіваємося, що підтримка продовжуватиметься. Кілька років тому Верховна Рада України прийняла ухвалу, що засуджує блокаду США проти Куби. Ми будемо раді, якщо український парламент знову виступить проти санкцій стосовно нашої країни.

Міжнародні наслідки санкцій проти Куби могли бути гіршими, але низкою країн, серед яких і союзники США, накладено вето на американський закон. Санкції мали екстериторіальний характер, що було прямим втручанням у справи інших держав.

Частка кубинських емігрантів, що проживають у США, особливо ті, які виїхали в США після перемоги революції, веде підривну діяльність проти Куби. У Конгресі США є представники цієї кубинської еміграції. Голова Комітету із зовнішньої політики Конгресу США Ільяна Росс – кубинка. На Кубі є невеликі групи людей (чоловік 100–200), які фінансуються США і підтримують претензії американців. Щорік конгрес США приймає бюджет для надання підтримки «демократії» на Кубі – 20 млн доларів. Через Відділ інтересів США на Кубі (у нас немає американського посольства) використовуються дипломатичні канали, якими фінансують ворогів уряду Кастро.

На життя Фіделя Кастро до 2006 р. здійснено 660 спроб  замахів (за інформацією джерел США). А скільки було вторгнень, бомб у літаках і кубинських посольствах! До 1967 р. США озброювали повстанців у боротьбі проти нашого уряду. Кілька років тому ми направили в США групу молоді із спецзавданням – проникнути в терористичні кубинські угрупування в Майамі, що планують проведення терактів проти нашої країни і підготовку вибуху літака на маршруті Майамі–Гавана. Замість того щоб використовувати наше досьє і захопити зловмисників, влада США заарештувала кубинських патріотів. Вони  відомі як «кубинська п’ятірка». Уже 12 років їх тримають у в’язницях США. За їх звільнення виступають багато країн, у тому числі Україна. У 2011 р. на Україні зібрано 86000 підписів на підтримку «кубинської п’ятірки». До речі, один із них випускник Київського авіаційного інституту. Тим часом, терорист, відповідальний за вибухи в кубинських готелях і літаку – на волі. На особисте прохання попереднього американського президента злочинця випустили з-під варти.

Це було так. Щороку президенти латиноамериканських країн збираються на самміт зі своїми колегами з Іспанії і Португалії. У 2000 р. зустріч була у Панамі. Терорист №1, Посаду Каррілес, підготував замах на життя Фіделя Кастро, причому бомба повинна була вибухнути в театрі, де окрім нашого президента повинні були знаходитися тисячі панамських студентів. Змову розкрили кубинські спецслужби. Терорист був засуджений і відсидів декілька років у панамській в’язниці, але в останній день президентства Міреї Моськосо тодішньої правительки Панами, на прохання президента Джорджа Буша-молодшого, був амністований і зараз живе в Майамі.

_Y6A7266cmp

Між кубинськими і американськими громадянами завжди були лояльні стосунки. На рівні урядів усе ускладнено саме з боку США. Після перемоги Обами, кубинський президент у черговий раз запропонував переговори – без умов. Але дістав відмову. Санкції може відмінити лише конгрес США, що прийняв їх, у тому числі закони Торрічеллі (1992 р.) і Хелмса-Бьортона (1996 р.). Водночас, скажімо з Ізраїлем ми не маємо дипстосунків з 1967 р. Якщо він змінить свою позицію і проводитиме лояльну політику щодо своїх сусідів-палестинців, Куба готова до діалогу.

Куба виступає проти санкцій, як таких. США застосовують санкції проти «незручних» країн, примушуючи піти шляхом, який вигідний їм. Білий дім сподівається нав’язати всім своє бачення світоустрою! Інакодумців заносять у «чорний список» і роблять все для повалення уряду неслухняних країн, таких як Куба, Білорусь, Україна, арабські держави. Куба не вітає втручання у внутрішні справи, тим більше диктат. І сама так не чинить. Сьогодні багато країн дають поради Україні з приводу резонансних справ, що відбуваються в країні. Українці самі повинні вирішувати свої внутрішні справи, у тому числі долю опозиційних політиків. У жовтні 2011 р. Президента В.Януковича відмовилися прийняти в Брюсселі у зв’язку зі справою Тимошенко. На що одна з українських газет резюмувала: «Нічого. Янукович летить на Кубу, а там про Тимошенко ніхто питати не збирається!»  Правильно підмічено: Куба не втручається у внутрішні справи інших держав.

50 років Куба живе в умовах економічної блокади і ніколи не підкориться ультиматуму США. Кубинці довели, що готові жертвувати власним добробутом, захищаючи політичну модель, яку обрали півстоліття тому.