«Потенціал співпраці з Іраном величезний»

«Навіть якщо різні держави будуть обмежені міжнародним ембарго, спільну  мову завжди знайде бізнес» Акбар Гасемі Аліабаді.

Фактор стабільності в регіоні

– Шановний пане Посол, Україна цінує роль вашої держави, особливо з 25 грудня 1991 року, коли Іран першим із держав Близького Сходу визнав незалежність України. Ми добрі сусіди, і нас не може не турбувати ескалація напруженості у Перській затоці. Думка про можливість військового конфлікту в регіоні непокоїть українців. На яку реакцію міжнародної спільноти ви розраховуєте, щоб уникнути можливого військового протистояння?

– Щоб пояснити, що відбувається сьогодні на міжнародній арені, хочу привернути вашу увагу до суті цих подій. А реалії, як правило, відрізняються від їхньої подачі у західних засобах масової інформації. Скористаюся деякими статистичними даними. Візьмемо політичну ситуацію в країні. Пропагандистські заяви деяких західних ЗМІ щодо відсутності у нас політичної конкуренції спростовують наші останні парламентські вибори, у яких, згідно з даними міжнародних спостерігачів, взяло участь майже 64% виборців, зокрема й реформатори-опозиціонери. Так, у голосуванні взяв участь пан Хатамі (колишній президент Ірану – Ред.).  Це свідчить про демократичний устрій Ірану.

unian_332880

Щодо економічної ситуації, то вона теж сприятлива. Обсяги валютних запасів в Ірані перевищують $100 млрд, обсяг зовнішньої торгівлі Ірану – $137 млрд. Іран здійснює товарообіг зі 139 країнами світу. Протягом останніх двох років ми проводимо політику адресного спрямування субсидій та дотацій. Це сприяло лібералізації економіки країни та ринків, збільшенню як пропозиції, так і попиту на товари внутрішнього виробництва. У підсумку Іран за темпами розвитку, зростання ВВП і його величиною посів 18 місце серед економік світу, а за станом науки і технологій – 19 місце.

Іран входить до списку 15 найпередовіших країн світу за рівнем розбудови нано-, лазерних та аерокосмічних технологій. Маємо значні успіхи у фармацевтиці, виробництві біотехнологічних препаратів. Більш ніж 95% необхідних для нашої країни медикаментів виробляється на внутрішньому ринку. Протягом останнього року понад 20 тисяч тяжко хворих пацієнтів з країн регіону поліпшили своє здоров’я в наших медичних установах, відбулося як мінімум 50 складних операцій з пересадки серця, 150 операцій – з пересадки нирок. 

Все це доводить, що Іран – один із осередків стабільності в регіоні. Не дивно, що наші успіхи, наші демократичні традиції, глибокі культурні та духовні зв’язки з країнами Близького та Середнього Сходу, Північної Африки вплинули на процеси демократизації в цих країнах. Тепер і в них після повалення диктаторських режимів реалізується принцип народовладдя, започаткований в Ірані понад три десятиріччя тому. Але США та їхніх спільників непокоять перетворення в цих країнах, аналогічні тим, які відбулися в Ісламській Республіці Іран, вони відчувають, що їхня політика може принести зворотний результат. Тому й намагаються очорнити Іран, чинити психологічний тиск на нашу країну, тоді як ми чи не більше, ніж інші країни світу, виконуємо свої міжнародні зобов’язання.

– Основні претензії до Ірану стосуються ядерних досліджень іранських учених…

– Наша атомна програма є мирною. 15 ядерних об’єктів Ірану неодноразово відвідували інспектори МАГАТЕ, і двічі – навіть об’єкт у Парчині, про який поширювалися всілякі чутки. На всіх цих об’єктах встановлено камери спостереження. Тому «сценарій» щодо нашої атомної програми є надуманим. Згідно з нашою стратегією, ми не прагнемо заволодіти ядерною зброєю, це не відповідає нашим культурним і духовним засадам, моральним принципам, законодавству. Навіть Барак Обама у недавньому виступі визнав, що Іран не збирається заволодіти ядерною зброєю, а США тиснуть на цю країну лише з метою не допустити посилення її ролі в регіоні. Просто внутрішня політична сцена в Сполучених Штатах – це пропагандистське шоу, передвиборна агітація. Але норми міжнародного права не можна використовувати для уяв, припущень та сумнівів: а чи ймовірно, що за два роки Іран отримає можливість створення ядерної зброї? Навряд чи такий кут зору забезпечить мир і спокій світовій спільноті.

– Тож можна стверджувати, що такі прогнози, як імовірне перекриття Іраном Ормузької протоки або сплеск міжнародного тероризму після загострення ситуації у Перській затоці – лише надумані сценарії та чутки?

– Усі ці сценарії, які створюються  Сполученими Штатами та Ізраїлем, не мають жодного відношення до реальності. Це безпідставне нагнітання ситуації. Ми поважаємо всю світову громадськість, а не волю трьох-чотирьох країн, котрі прагнуть виконувати роль світового жандарма. Чи можна позбавити країну права на вільний розвиток науки, технологій? На зростання мирної атомної енергетики, особливо якщо вже досягнуто успіхів, приміром, у виробництві електроенергії або лікувальних ізотопів (для медичних чи сільськогосподарських цілей)? Рівень розвитку атомної енергетики України є предметом національної гордості українського народу і здійснюється, як і в деяких інших країнах Європи, на благо народу. Україна експортує електроенергію, вироблену на АЕС. Якби якась третя країна намагалася обмежити право України на розвиток її передових технологій у галузі ядерної енергетики з метою виробництва електроенергії, як би ви до цього поставилися? Ми прагнемо використовувати модель розвитку мирної атомної енергетики, подібну до тих моделей, за якими ця галузь розвивається в Україні, а також в ПАР, Південній Кореї, Бразилії, Аргентині.  То як це можливо, щоб одні країни мали право на розвиток енергетики, в тому числі й атомної, а інші – не мали через диктат з боку низки великих держав світу?!

Але що більше тиснуть на Іран стосовно припинення або обмеження діяльності в ядерній сфері, то більше це активізує наші внутрішні ресурси, наш потенціал.

Нові можливості для зростання

– Як вплинула ескалація напруженості в районі Перської затоки на економічну ситуацію всередині вашої країни?

– Ми мали проблеми із забезпеченням себе власним пальним. Торік США, Англія та Франція намагалися скористатися цією ситуацією, збільшили свій тиск. Але ми залучили внутрішні ресурси, зокрема наукові, і протягом двох місяців не тільки забезпечили себе бензином, а й навіть почали його експортувати. Тоді були використані інші важелі тиску, як-от запровадження ембарго на експорт іранської нафти та санкцій проти іранського центробанку. Ми спробували переконати прихильників ембарго, що це вдарить по добробуту народів ваших же країн, однак нас не почули. Тому ми припинили постачання нафти до Британії та Франції, які найбільше наполягали на ембарго.  Це стало однією з причин підвищення цін на нафту в світі. Але те відбувається, передусім, внаслідок помилкової політики низки західних країн.

– Нині ціна на нафту сягає $124 за барель. За вашими прогнозами, чи зросте вона до $200, коли це може статися і які можуть бути наслідки?

– Це матиме негативні наслідки передусім для представників середнього класу в європейських країнах, для середньостатистичних громадян. Ми неодноразово намагались відвернути керівництво західних країн від нерозумних кроків з негативними наслідками, бо не прагнемо до якихось авантюр, які б загострювали ситуацію та погіршували життя звичайних людей. Нині дуже сподіваємося на успіх перемовин у рамках групи 5+1 (члени Радбезу і Німеччина). Але це станеться лише в разі мудрої позиції керівників європейських країн, якщо сторони керуватимуться принципами справедливості й рівноправ’я.

102438

– Як відбились усі ці проблеми на житті пересічних іранців?

– На перших етапах це створило певні труднощі для населення країни. Це та ціна, яку ми платимо за відстоювання своєї незалежності, своїх невід’ємних прав. Проте, з іншого боку, санкції активно стимулюють розвиток раніше невикористаного внутрішнього потенціалу, провідних галузей. Але з боку західних країн, зокрема Швеції, інших європейських держав, уже час від часу лунають заклики до справедливого діалогу з Іраном. Чуємо такі заклики й від України, Росії, Бразилії.

– А на яку реакцію розраховуєте в разі загострення ситуації з боку країн-сусідів, котрі, як відомо, ставляться до Ірану по-різному?

– Наші відносини з сусідами базуються на спільних духовних, культурних цінностях, які століттями нас зближували. Незважаючи на юридичні кордони, насправді між нами практично не існує меж для пересування, спілкування, розвитку торгівлі. У нас хороші стосунки з Туреччиною, Іраком, Азербайджаном, Афганістаном, Туркменістаном, Пакистаном, з арабськими країнами. Тому не варто вірити тим чуткам, які поширюються, зокрема у віртуальному просторі, щодо суперечностей між нами та іншими країнами регіону. Реалії і те, що пропагується низкою ЗМІ, відрізняються, як небо і земля.

Те саме нещодавно я сказав одному з ваших колишніх міністрів, нині бізнесмену, котрий хотів відвідати Іран, проте був стурбований ситуацією навколо нашої країни: «Не вірте чуткам із інтернет-ЗМІ, відвідайте Тегеран, інші міста нашої країни і самі зробіть висновок щодо реальної ситуації». Цей бізнесмен запланував відвідати Іран протягом чотирьох днів. Проте, коли приїхав і почав знайомитися ближче з країною, то вирішив продовжити термін поїздки. А коли повернувся в Україну, зустрівся зі мною і сказав, що побачив в Ірані зовсім іншу картину,  ніж уявляв з чуток, зокрема безліч можливостей для співпраці, величезний потенціал. 

– Наскільки партнерські стосунки з іншими країнами допомагають Ірану вирішувати енергетичні, фінансові, технологічні проблеми, які виникли після введення з боку США і ЄС заборони на імпорт, придбання та транспортування іранської нафти і нафтопродуктів?

– Усі країни захищають свої національні інтереси і розвивають двосторонні відносини (зокрема, економічні), намагаючись уникати посередників, котрі, як правило, перехоплюють ініціативу на свою користь. Хотілося, щоб і Україна швидше відмовлялася від посередників і налагоджувала тісніші двосторонні відносини з Іраном. Для подолання бар’єрів, створених ембарго, існує чимало шляхів і методів здійснення торговельних, міжбанківських операцій, бартерних обмінів... Десятки підприємств зі Швеції, Нідерландів, Румунії, Швейцарії, Німеччини, Італії, Польщі співпрацюють з нами, підтримують і використовують механізми, які вже склалися протягом багатьох років.

У разі виникнення негараздів з розрахунками чи постачанням запрошуємо керівників підприємств обов’язково звертатися до іранського посольства. Ми завжди знайдемо вирішення будь-якої проблеми. Для цього ми тут і працюємо. Взагалі, представники іранського бізнесу, банківських систем є в числі найнадійніших партнерів.

– Чи означає це те, що навіть якщо різні держави будуть обмежені міжнародним ембарго, завжди знайде спільну мову бізнес?

–  Саме так. Понад 40% економіки Ірану перебуває у приватному секторі. У січні цього року в Києві побувала делегація підприємств – членів Палати промисловості, торгівлі та шахт Ірану на чолі з Президентом Палати Мохаммедом Нахавандіяном і порозумілась з українськими партнерами щодо перспектив співробітництва. Минулого року обсяг товарообміну між нашими країнами зріс удвічі і сягнув $1 млрд 100 млн. Проте ми розуміємо, що задіяні лише 20% наших можливостей. Мене часто запитують: чому? Адже обсяг нашого товарообігу з Туреччиною перевищує $20 млрд, з Росією – $3,5 млрд, з Білоруссю –  $2 млрд (попри значно менший потенціал). Що тут відповісти! Серед основних причин відставання – недостатня обізнаність широкої громадськості та ділових кіл України стосовно нашого потенціалу, відсутність спрощених умов для розвитку взаємовідносин, нагнітання напруженості навколо Ірану, використання чорного піару.

314252

– Деякі ваші колеги-посли висловлюються набагато жорсткіше з теми – чому в Україні несприятливі умови для інвестицій. Через високі податки, митні побори, складнощі в банківських розрахунках… З усім цим доводиться стикатися й іранським бізнесменам?

– На жаль, так. Коли такі проблеми з’являються, ми відверто про це говоримо, даємо вичерпну інформацію нашим бізнесменам про інвестиційний клімат в Україні. Оскільки наші інвестори постійно цікавляться: чи достатньо прозора законодавча база в Україні, чи можна в будь-який момент забрати прибуток з інвестиційної діяльності, щоб розпочати бізнес в іншому напрямі? Тож на нашому посольстві та українських колегах в Ірані лежить значна відповідальність за налагодження сприятливих умов для розвитку двосторонніх відносин, за активізацію співробітництва між нашими країнами. Приміром, останнє засідання спільної міжурядової комісії з торговельно-економічного співробітництва відбулось кілька років тому. Але зараз очікуємо на відповідь від української сторони щодо проведення чергового такого засідання, щоб конкретизувати шляхи подальшої співпраці.