Перебалансування на користь регіонів

Мер міста Українка, голова Асоціації малих міст України Павло Козирєв вірить, що розвиток місцевого самоврядування – об’єктивна вимога часу, яку чинна влада вже не в змозі проігнорувати.

Децентралізація – не князівства 

– Пане мере, сьогодні одним із державних пріоритетів є адміністративна реформа. Тут помітні дві тенденції. З одного боку, Президент країни неодноразово заявляв про необхідність зміцнення центральної влади. З іншого, є прагнення регіонів до більшої самостійності. На вашу думку, наскільки радикальною має бути децентралізація?

– Питання адміністративно-територіальної реформи не тільки назріло, а й перезріло. Чинна система управління регіонами не просто морально застаріла, багато в чому вона заважає розвитку регіонів, місцевих громад.  З одного боку, це спадок від радянських часів, з іншого – за роки незалежності теж були тенденції до централізації влади. А це вже небезпека, виклик  для держави. Центр не в змозі впоратись із такою кількістю проблем. Відтак управлінські рішення треба компетентно розподілити. Є відчуття, що центральна влада бачить необхідність змін.  Президент неодноразово казав – у влади є воля на збільшення повноважень регіонів. Але, окрім політичної волі, є ще й об’єктивний тиск життя. Там, де проблеми виникають, люди більш мотивовані,  їм краще видно, що робити. Один із постулатів Європейської хартії самоврядування – субсидіарність. Оце і є децентралізація, перенесення точки вирішення проблеми ближче до точки її виникнення. І ця тенденція об’єктивна, у контексті цього руху вже багато чого робиться. Наша Асоціація, зокрема, напрацьовувала дуже багато підходів і пропозицій, наприклад, проект закону про добровільне об’єднання громад.

IMG_9848

– Чи влаштовують вас темпи децентралізації?

– Децентралізація не означає перетворення держави на низку князівств, де місцеві князьки роблять все, що їм заманеться. Має бути відповідальність місцевої влади і перед законом, і перед людьми. А конфлікт інтересів між центром та регіонами, притаманний усім державам світу, має вирішуватись шляхом збалансування цих інтересів. На жаль, у нас цей баланс зміщений на користь центру. Тому потрібне перебалансування. Наскільки воно буде радикальним? Регіони хочуть радикальних рішень. Але ж є ще й інтереси держави. У тому й мудрість влади – знайти той баланс, який би не душив, а стимулював розвиток і регіонів, і країни в цілому без шкоди для загальнодержавних інтересів.

– Що саме має зробити держава, аби створити привабливі умови для розвитку місцевого самоврядування?

– Справжнє місцеве самоврядування в Україні вже є, це об’єктивна реальність. На мою думку, саме це – найголовніше досягнення за 20 років незалежності. Звісно, у нас воно не таке потужне, як, наприклад, у Швейцарії, де громада надає громадянство країни. А найрозвиненіше самоврядування, як на мене, у США, тому, можливо, й країна є такою потужною. Так от, наше самоврядування,  ще спинається на ноги, має фінансові, інфраструктурні труднощі, але воно існує. Тому  не потрібно встановлювати умови для самоврядування, треба, повторюю, просто переглянути баланс інтересів регіонів і центру. І центр тяжіння трохи змістити. Може, не революційно, а поступово, щороку, щодня пересувати його ближче до людей, туди, де виникають проблеми, де створюються ті кошти, які живлять і місцеві, і державний бюджети.

Політика каналізацій

– Наше життя надміру політизоване. Як це впливає на якість управління на місцях? Наскільки вже відчуває ваше місто наближення чергових парламентських виборів? 

– Один із «корифеїв» місцевого самоврядування, мер Славутича Володимир Удовиченко вивів таку формулу управління: головна політика мера – каналізація. Я так само впевнений, що якість питної води, доріг чи дахів не має політичного забарвлення. Вірус політизації нам нав’язали 2006 року через пропорційну систему виборів. Тоді єдиною структурною партією в малих містах України були комуністи. Ніяких інших партій не було, їх створювали «на колінках», щоб іти на місцеві вибори. Час показав: практика  депутатських голосувань з єдиної мотивації – тому що так партія сказала – це шкідливо для інтересів громади. Тож треба тільки вітати, що сьогодні на 50% повернулись до мажоритарної системи.  Раніше люди все одно запитували –  кого вони обирають? Починаєш їм пояснювати, що, мовляв, зараз така система, є партії, в тих партіях такі ось люди…  Гаразд, відповідають, але хто ж все-таки наш депутат? Тому дуже добре, що повертається мажоритарна система. Ми сприятимемо таким виборам, щоб дати людям можливість обирати тих, хто, на думку виборців, заслуговує довіри і може вирішувати питання регіону на рівні Верховної Ради України.

– Як ви залучаєте громаду до вирішення питань міста?

– По-різному. Прикладів багато. Маємо навіть досвід проведення місцевого референдуму 2008 року  з двох питань: окружної дороги і статусу міста обласного значення. До речі, за законом України про місцеві референдуми провести його непросто. Крім цього, є й інші механізми. Наприклад, я як міський голова щороку звітую перед громадою за свою діяльність прямо у дворах багатоповерхівок – приходжу до людей, розмовляю  з ними. Важливо донести, що ми робимо, запитати, чи туди йдемо, пояснити, що плануємо зробити. Щоправда, так спілкуюся найчастіше з людьми похилого віку. А от для городян молодого та середнього віку відкрив власний блог. Представникам цих вікових категорій  немає коли спілкуватись з владою, ходити приймальнями, вони активно працюють, часом і по вихідних. У них багато проблем, але чимало й пропозицій. Тому Інтернет – найоптимальніший варіант, усім колегам-мерам порадив би більше користуватись саме інтернет-простором для налагодження зв’язків з молодшою аудиторією.

– На вашу думку, чи готові пересічні мешканці до активнішої  участі в житті міста?

– Створення активної громади – один із наших стратегічних пріоритетів ще з 2002 року. І ось сьогодні ми напередодні Дня міста підбиваємо підсумки різноманітних конкурсів. Так от, у конкурсі квітників шість-сім років тому брали участь лише кілька людей. Нині територія навколо 72% парадних міста прикрашена квітниками. Інколи це справжні витвори мистецтва, навіть скульптури трапляються. І це без будь-якого стороннього фінансування. Просто люди відчувають, що це стало духом міста, це модно. Третій рік проводимо конкурс балконів. Адже приїжджаєш до Європи –  там всі балкони сяють. Доводимо, що й у нас таке можливе, що не треба чекати, коли мер приїде і вкрутить лампочку. І потроху виникає звичка брати на себе відповідальність. Останній приклад: ми вибороли право розмістити у місті фан-зону для Євро-2012.  Але Українка – невеличкий населений пункт, у мерії всього лише три десятки працівників, а обсяг роботи великий, самим не впоратися. Ми звернулися до громадськості, місцевих бізнесменів, мовляв, мерія свою функцію виконала, тепер ви використовуйте цей шанс. Створили громадський комітет, і він просто вибухнув ідеями. Оце і є активність громади.

– А наскільки місцева влада готова до підвищення активності громадян? На Заході є така цікава річ: от падає сніг, люди бачать, де сніг не прибирається, телефонують на місцеву радіостанцію, і це вже спонукає владу до дій. Але вас, ви кажете, у мерії всього 30 осіб… 

– Кажуть, коли не можеш працювати інтенсивніше – працюй розумніше. Ми багато речей втілили  останніми роками, і вони допомагають мізерним ресурсом оперувати величезними проблемами. За три роки пройшли програму ресертифікації якості надання послуг ISO 9001…  Завдяки цій інтенсифікації за минулий рік наш невеличкий колектив розв’язав понад 12 тисяч питань. 

– Особисто вам достатньо ваших повноважень, щоб усе вирішувати?

– У нас є величезний дефіцит повноважень щодо наведення елементарного порядку там, де ми живемо. Наприклад, ви виходите у двір, а там немає де пройти з дитячим візком, не може під’їхати пожежна машина, чи «швидка»… Щоб змусити людей не засмічувати двір, паркуватись більш впорядковано, немає жодних технологій. От таких «повноважень» дуже не вистачає – з елементарного наведення ладу.

IMG_0030

Орієнтир на Юрмалу

– Мерія Українки обрала чудове гасло: «У місті – як у родині». Але у кожній родині є й проблеми. Як саме  вирішуєте їх на рівні громади?

– Я радий, що в місті вдалося створити родинний дух. Це означає,  що ми не тільки святкуємо разом –  ми і на проблеми навалюємось разом.

І вирішуємо їх незалежно від чиїхось політичних уподобань, зокрема й міського голови. Ясно, що мер не може всім подобатись, бо інколи доводиться ухвалювати неприємні рішення. Наприклад, з питань стягнення боргів за оплату послуг ЖКГ. У нас досить високий рівень сплати за комунальні послуги. З іншого боку, щоб люди платили, вони повинні бачити, що ці послуги надають. Порядок має бути у комунальному господарстві. Хочеш менше платити – будь ласка, витрачай менше. Відтак у нас уже майже 90% квартир обладнані лічильниками води. Але якщо вже платиш, то маєш отримувати якісну послугу. Так навіть за умов, коли влада не всім подобається, вирішуємо міські проблеми гуртом. Це і  є ознакою родинності духу громади.

– А які перспективи відносин з обласною владою, з Києвом?

– Географічне розташування поруч із столицею приносить як плюси, так і мінуси. Наша стратегія –  результат класики жанру, коли перед її виробленням проводиться SWOT-аналіз. Ми все це зробили, і нині ведемо свою лінію так, щоб максимально використовувати розташування, а ризики звести до мінімуму. Мріємо стати українською Юрмалою.

– Чому чимало пропозицій АММУ не враховується «угорі»?

–  Одна з причин – кадрова. За часів Радянського Союзу кар’єрними сходинками просувалися тільки після отримання певного досвіду в різних галузях життя, і це, на мою думку, була правильна система. Брак такого досвіду призводить до того, що у певних питаннях Асоціацію малих міст України  «не чують». Тому зараз дуже важливо, щоб їх таки почули.

– Тим більше, що напрацьований значний досвід, відбулося шість конференцій малих міст. Як проходить обмін ідеями?

–  Кожна з конференцій присвячена якійсь актуальній темі. Наприклад, на минулорічній конференції опікувалися інформаційно-аналітичним забезпеченням мерів та органів місцевого самоврядування. Після виборів 2010 року змінилося 60% міських голів. Тому всім учасникам заходу презентували «Довідник для міського голови малого міста» для допомоги у налагодженні співпраці з центральними органами влади, державними установами, ЗМІ тощо. Цьогорічна конференція буде присвячена поводженню з твердими побутовими відходами та енергозбереженню. Ці проблеми дедалі більше загострюються.  Збір твердих побутових відходів ми більш-менш налагодили, а от утилізацію… Сміттєзвалище недалеко, але воно має кордони. Про сучасні сміттєспалювальні заводи усі знають, та практичного досвіду бракує.  Енергоресурси дорожчають, а питання житлово-комунальних тарифів і опалення бюджетних установ ніхто не знімав. На жаль, бюджети зростають не так радикально, як ціни на ці речі. Тому на порядку денному це питання номер один.

– Таких молодих лідерів, як ви або як мер Вінниці, зараз не настільки багато, щоб почались реальні реформи. Коли суспільство має визріти, щоб пришвидшити їх?

– Має виникнути комплекс умов – політична воля, об’єктивний стан справ, ще якісь тенденції. Все це вибухне тим, що децентралізація, можливо, стане більш радикальною. А це, безумовно, відгукнеться на місцях.