Парламентський голос Президента

Народний депутат України Юрій МІРОШНИЧЕНКО в ексклюзивному інтерв’ю журналу – про роль представника Президента у Верховній Раді, терміни винесення конституційних змін на розгляд законодавців і власну участь у майбутніх парламентських виборах

– Юрію Романовичу, нещодавній брифінг Ви присвятили законодавчому забезпеченню курсу президентських реформ. Які їх перші результати Ви можете навести?

– Думаю, від початку реформ вже є чимало позитивних свідчень цьому. Попередня робота на базі профільних комітетів Верховної Ради була напруженою. Опрацьовувалася низка законодавчих ініціатив, працював і парламент, і Уряд, працював особисто і Глава держави, як суб’єкт законодавчої ініціативи.

Усі пропоновані зміни є частиною Програми економічних реформ Президента «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», яка включає в себе і сталий економічний розвиток, і підвищення стандартів життя, і поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій, і модернізацію інфраструктури та базових секторів.

Скажімо, було ухвалено новий Бюджетний кодекс України. Він допоможе забезпечити більшу участь територіальних громад у розподілі бюджетних коштів на рівні регіонів, міст. Ухвалено новий Податковий кодекс України, а також його розділ, який стосувався малого і середнього підприємництва. З 2012 року почала діяти система, що передбачає захист людей, які тільки входять у бізнес.

У сфері розвитку фінансового сектору вже набув чинності закон щодо національних комісій, які відповідають за державне регулювання природних монополій у сфері зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг. Важливим для суспільства є закон щодо гуманізації відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Внаслідок набуття чинності цим документом, чимало громадян України, засуджені за економічні злочини, сьогодні не за ґратами, а працюють у господарському секторі. Покарання у вигляді позбавлення волі їм замінено виплатою штрафів.

130112_Miroshnychenko_Mark_ 2

Надзвичайно принциповою є реформа системи органів виконавчої влади. Президент ініціював кілька законопроектів щодо цього. Скажімо, закон про центральні органи виконавчої влади став стрижневим у реалізації адміністративної реформи в Україні. Фундаментальним документом, на який давно очікувало українське суспільство, став законопроект про засади запобігання та протидії корупції в Україні, внесений Главою держави. Цей резонансний законопроект став ефективним інструментом боротьби зі згаданим негативним явищем.

Загалом, якщо оцінювати кількість позитивних змін, що були передбачені планом Комітету економічних реформ на 2011 рік, то 80% із запланованого виконано. 20% не реалізовано не через неготовність до такої роботи, а у зв’язку з тим, що деякі реформи (скажімо, такі, як земельна) були започатковані, але ще розглядались у парламенті. Тому цілий ряд ініціатив, передбачених торік, буде продовжено і в цьому, і в наступному роках. Одне хочу підкреслити – процес реформ, оголошений Главою держави, є системним і незворотнім.

– Віктор Янукович вирішив залучити до розробки змін до Конституції України спеціальну Конституційну Асамблею. Наскільки вона буде впливовою при статусі дорадчого органу?

– Створена за ініціативи Глави держави Асамблея може існувати тільки у вигляді консультативно-дорадчого органу при Президентові. Тобто, вона жодним чином не перебиратиме на себе функції парламенту. І в подальшому Президент Україні йтиме, згідно з процедурою, шляхом внесення змін через Верховну Раду.

Президент запропонував Конститу­ційну Асамблею не для того, аби займатися політикою. Як державний діяч, він зацікавлений у політично нейтральній суспільній дискусій щодо змісту Основного закону, – це дозволить повернути довіру до Конституції й зробити її повноцінно діючою та ефективною.

Команда Конституційної Асамблеї повинна бути сформована до 16 квітня 2012 року. Гарант Конституції віднайшов фахову аудиторію, що користується довірою суспільства. Зміни до Основного Закону підготують 100 авторитетних експертів-знавців конституційного права, які не перебувають на держслужбі.

Пропозиції щодо складу Асамблеї вноситимуть громадські організації, аналітичні центри, різні політичні сили. Створення Асамблеї – це ще один крок у напрямку демократії, до відкритого конституційного діалогу. Таким чином, Глава держави прагне згуртувати суспільство навколо вдосконалення Конституції.

Пригадаймо, що Конституцію ухва­лювали в час становлення нашої незалежності, через це чимало її норм було виписано на протидію певним зовнішнім та внутрішніми загрозам. Нині Україна утвердилася як суверенна держава, Президент проголосив курс на євроінтеграцію, тож і правила, за якими функціонує суспільство, також треба привести у відповідність до європейських стандартів.

Україна є потенційним рівноправним учасником творення єдиної Європи.  Концепцію формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї під­го­товлено на основі напрацювань Науково-експертної групи з підготовки Конституційної Асамблеї та рекомендацій Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія).

– Коли Ви очікуєте винесення нової редакції Конституції на розгляд Верховної Ради?

– Не думаю, що в цьому процесі варто встановлювати чіткі часові рамки. Внесення змін – робота кропітка та відповідальна, тому поспішати не варто. Законопроект про внесення змін до чинної Конститу­ції розглядатиме вже, мабуть, Верховна Рада нового скликання і, напевне, в кілька етапів. Якщо Конституцію вдосконалюватимуть через внесення змін до неї, а не через ухвалення абсолютно нового тексту, це не може бути одномоментним рішенням.

Робота почнеться з питань, що не викликають дискусій. А для цього потрібно провести організаційні засідання, уточнити кадровий склад учасників, сформувати робочі групи... Варто максимально враховувати суспільні настрої, першими свідченнями чого є дискусії, які розгорнулися в робочій групі на чолі з Президентом Леонідом Кравчуком. Пропозиції вноситимуть на розгляд послідовно і залежно від того, чи знаходитиме Конституційна Асамблея рішення стосовно оновлення різних конституційних норм.

І, безумовно, не можна відкидати вплив цьогорічних парламентських виборів. Ми вже чули заяви опозиції стосовно конституційних змін... Політична дискусія може відволікати увагу Верховної Ради під час розгляду змін протягом двох парламентських сесій, тож не зважати на цю обставину не можна.

– Яких саме прав людини, на Вашу думку, можуть стосуватися зміни? Скажімо, щодо права власності?

– Конституція України не припускає звуження прав та свобод громадянина, вони можуть бути тільки конкретизовані або посилені. Відповідний 2-й розділ виписаний ґрунтовно, через те там можуть бути хіба що технічні правки, уточнення норм, які розкривають зміст згаданих понять.

Право власності гарантоване, як одне з фундаментальних прав демократичної країни. Тому воно може бути тільки захищене. Якщо раптом виникне дискусія з цього приводу, то думаю, що сто найкращих фахівців у цій сфері знайдуть аргументи, аби унеможливити зазіхання на право власності. Гарантії щодо нього можуть бути хіба що посилені.

– Ви говорите про конституційні гарантії. Але які механізми варто

задіяти, щоб ухвалені закони ефе­кти­вніше захищали права пере­січних громадян?

– Так, продуктивність роботи Вер­ховної Ради залежить не стільки від кількості, як від якості ухвалених документів. Без практичної реалізації законів, їх належного виконання робота народних депутатів втрачає сенс.

Хочу нагадати слова Президента України з цього приводу: «Мета наших реформ полягає в тому, щоб життя людей покращилось. І єдиним їх критерієм буде те, що люди відчують позитивні наслідки від ухвалення тих чи інших законів. Не закони заради законів, не декларації заради благих намірів, а винятково практичні, позитивні наслідки для кожного громадянина України».

Через це Президент і проголосив курс на глобальні реформи, у тому числі й в галузі державного управління, судової системи тощо. Є програма щодо посилення роботи з протидії такому ганебному явищу, як корупція. Це все в комплексі містить у собі механізми, які мають на меті захист прав пересічних громадян.

– Чи не здається Вам, що пересічну людину більше турбує те, що працівник ДАІ вимагає у неї хабар у 100 грн, ніж крадіжка 150 млн доларів під час закупівлі нафтової бурової установки? І чи вірите Ви особисто, що життя звичайного громадянина суттєво покращиться з втіленням антикорупційного законодавства? Можливо, варто ско­ристатися досвідом інших країн у розв’язанні щоденних проблем? Скажімо, Грузії, яка була пронизана корупцією, однак зараз ситуація змінилася радикальним чином.

– Хотілося б привернути Вашу увагу до внесеного Президентом і ухваленого в першому читанні парламентом проекту нової редакції Кримінально-процесуального кодексу. Сьогодні в суспільстві точиться багато дискусій про реформу судової та правоохоронної систем, підняття на новий якісний рівень захисту прав і свобод людини, власне, про те, на чому постійно акцентує увагу Президент України. Крім того, в нашій країні триває судова реформа, і вже ухвалено зміни до законів про судоустрій і статус суддів.

Процес не зупинити. Президент поставив завдання – ті норми Конституції, які вимагають вдосконалення, теж врахувати у підготовці змін до неї, аби судова система стала належним інструментом на захисті прав і свобод людини, щоб через незалежний, об’єктивний арбітраж ми могли отримати в будь-яких суперечках рішення, яке базується винятково на законі і захищає права громадян України.

У цьому році ухвалено новий закон про судовий збір, який значно посилить фінансову підтримку судової системи і ми очікуємо, що це дозволить захистити від матеріальної скрути суди, і тим самим убезпечить нас від ймовірних корупційних діянь, які, на жаль, ще мають місце  в цій сфері.

Безперечно, результати грузинської моделі програми  боротьби з корупцією вражають. Чимало що з неї можна взяти на озброєння, хіба що адаптувавши до наших реалій і враховуючи національні та соціальні особливості кожної з країн.

– І, насамкінець, питання про кампанію, що почалася перед парламентськими виборами. Чималий розголос отримала ситуація з подвійним висуванням кандидатів у народні депутати…

 – Проблема існує. Про неї йшлося під час роботи тимчасової спеціальної комісії, власне про рішення Конституційного суду щодо неконституційності норми, яка дозволяла одночасне висування і по виборчих списках, і в мажоритарних округах.

Єдиний аргумент, що наводили наші колеги, начебто застереження стосувалися іншого закону, який втратив чинність, тому вони не поширюються на сьогоднішню ситуацію. Але для мене, як для юриста, є очевидним, що правова позиція Конституційного суду за однакових обставин переважно не змінюється.

Нинішня ситуація фактично повністю відтворює попередню – ми знову маємо справу зі змішаною виборчою системою (50 на 50), мажоритарними  округами і закритими партійними списками. З точки зору правової диспозиції, норми абсолютно ідентичні. Тому я не бачу, яким чином Конституційний суд може в інший спосіб ухвалити рішення.

Я переконаний, що повторний розгляд змін стосовно закону про вибори в парламенті малоймовірний. І не тільки через критичні заяви від фракції більшості й опозиції про те, що немає жодної необхідності в цьому. Президент України неодноразово висловлювався  з цього приводу – він теж не зацікавлений у зміні статусу-кво, що склався внаслідок набуття чинності нинішнім виборчим законодавством.

Причина в тому, що цінність досягнутого компромісу між політичними силами є настільки високою, що навіть технічні недоліки або потреби досконалішого врегулювання проведення виборчого процесу, не зможуть її переважити. З іншого боку, це зовсім не виключає того, що деякі депутати можуть бути незгодні і звернуться до Конституційного суду. Дискусія з цього приводу триває.

– Ви, ймовірно, братимете участь у передвиборній кампанії. Плануєте йти за партійним списком чи в мажоритарному окрузі?

– Мою особисту участь у парламент­ських виборах визначить з’їзд Партії регіонів. Я закріплений за певним мажоритарним округом, працюю на ньому. Але якщо бути чесним по відношенню до виборців, мажоритарний округ передбачає постійну присутність на місці і вибори

в окрузі не виграються на відстані.

Як представник Президента України у Верховній Раді я дуже прив’язаний до роботи в парламенті. Потрібно брати участь у чималій кількості засідань, переговорів, консультацій, треба постійно працювати з парламентськими комітетами, з Адміністрацією Президента України. Тож мою долю вирішуватиме партійний з’їзд. І, напевно, моє місце буде в списку.

– Можливо, за такої завантаженості представникам Президента в різні часи потрібні ширші повноваження?

– Справ вистачає. Представник Президента у парламенті офіційно знайомить з позицією Глави держави з тих чи інших питань, що розглядають мої колеги – народні депутати. Я представляю документи, які очільник країни виносить на розгляд парламенту та озвучую зауваження, якщо він повертає закони, застосовуючи право вето… Але  наданих повноважень як представнику Президента цілком вистачає.

На завершення нашої розмови хочу сказати – на шляху реформ до покращення життя, до європейських стандартів  існує чимало перепон – це і світова фінансова криза, і брак кваліфікованих фахівців, і особисті амбіції окремих лідерів тощо.

Та я оптиміст і вірю, що всі ці питання можна вирішити, було б лише палке бажання і непохитна політична воля.

Біографія

Дата народження – 3 лютого 1970 року.

Представник Президента у Верховній Раді України, народний депутат України 5-го скликання (фракція Партії регіонів), член Комітету Верховної Ради з питань правосуддя.

Раніше – президент партії «Нова гене­ра­ція України», президент громадської орга­нізації «Центр ефективного управління».

Освіта: Київський національний універ­си­тет ім. Т. Шевченка, факультет іно­зем­ної філології, Академія праці та соціальних відносин, юридичний факультет.

Заслужений юрист України, кандидат юридичних  наук.

Одружений.