Мерів восени рахують

«Часу для ухвалення рішення у Верховної Ради щодо столичних виборів ще багато…» Вадим Колесниченко, заступник голови фракції Партії регіонів

«Для тих, хто розраховує на адміністративний ресурс, а не на виборця, липень – найкращий варіант» Володимир Курінний, один із лідерів партії "УДАР"

«Найбільш невигідною ця дата виборів – липень – буде для мене» Олександр Попов, глава КМДА

Мегаполіси завжди очолювалися рішучими й кмітливими міськими головами, хоча не завжди і необов’язково ними ставали найбільш досвідчені лідери. Хто з вітчизняних політтехнологів міг передбачити взимку 2006-го року, що енергійного Олександра Омельченка з його потужним адміністративним ресурсом у виборчих перегонах обійде маловідома «темна конячка»? Проте вже за місяць у березні столичним міським головою був обраний Леонід Черновецький (32% голосів), який випередив Віталія Кличка (24%) і екс-мера Києва Олександра Омельченка (21%). 

Спливло зовсім небагато часу. І в мешканців міста виникли цілком слушні незадоволення з приводу, як здавалося, «космічних» тарифів на комунальні послуги, ігнорування владою снігових завалів на вулицях, нарікання на громадський транспорт і брак розв’язок. Та люди переважно прагнуть швидше забути погане. Тому в їх пам’яті значно довше затрималась радість від пакунків дармової гречки, пляшок олії та баночок згущеного анів молока, який не вважають за популізм влади.

На захисті позицій

Нинішня влада поспішила виправити популістські витівки попередників. Без зайвого галасу у КМДА відбулися кадрові зміни. Згідно з розпорядженням Президента України першою особою в столиці став колишній мер Комсомольська Олександр Попов, якого важко назвати харизматичним. Однак виявилося, що сюрпризи з кадровими призначеннями таки не завжди бувають прикрими. Сумніви щодо чергової «темної конячки», нав’язаної столиці, виявилися необґрунтованими.

517985

Поза сумнівами, пан Попов значно комфортніше почував себе на Полтавщині. І це – зрозуміло. Між інфраструктурою п’ятидесятитисячного містечка, за яким стоїть потужний Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (містоутворюючого підприємства) і стратегічними масштабами тримільйонного мегаполісу – разюча різниця. Однак варто віддати належне Попову. За його коротку каденцію запрацювали нові станції метрополітену, активніше споруджувалися мости над Дніпром, увійшли до ладу нові тролейбусні лінії, місто серйозно почало готуватися до «Євро – 2012». І чи не найголовніше для киян – почався пошук балансу в тарифній політиці з комунальних послуг для населення… Але в міській раді є достатньо депутатів, що не дуже вірять у благодійність виконавчої влади і твердо обстоюють іншу думку. На майбутніх виборах міського голови вони, ймовірніше за все, запропонують альтернативну кандидатуру.

Важковаговик у політиці

Всесвітньовідомий боксер настроєний не менш рішуче за нинішнього мера. Відомий спортсмен робить ставку на опозиційні настрої багатьох столичних виборців. Вони традиційно не голосуватимуть за владу, а тому найближчий опонент має всі шанси автоматично зібрати непоганий врожай їхніх голосів. Кличко грає на тому, що столичний мегаполіс не має права залишатися осторонь від проблем виживання решти країни. А збалансувати інтереси центра і провінції простіше, поєднавши дві лінії поведінки. Тож лідер нової політичної сили вирішив взяти участь в перегонах за посаду столичного мера, а його партія  «УДАР» – у парламентських виборах. Кличко запевняє, що  відстоюватиме інтереси киян з тим самим завзяттям, як і громадян решти регіонів. Важковаговик у боксі, що прагне стати важковаговиком у політиці, зізнався впливовій німецькій Die Welt: «Вибори мера Києва – це лише один невеликий бій. Якщо боротися за модернізацію суспільства загалом, треба лікувати весь організм. Тому ми беремо участь в парламентських виборах». Та чи можливо битися на всі боки за нинішніх умов української політики?

Засновник «УДАРу» мріє про реванш за політичне «срібло» 2006-го року. Популярний улюбленець народу має сприятливі можливості перетворити власні наміри і побажання своїх прихильників у реальність. За минулий термін Кличко виріс із коротких партійних штанців, скрізь демонструє відвертість, нічим себе не заплямував, відмежовується від участі в усіх політичних інтригах. Це – вагомі плюси, що можуть допомогти йому отримати карт-бланш в якості мера мером. Статус-кво в міському політичному житті теж на його користь, аби заручитися довіророю виборця.

Якби не один мінус, що може поставити під сумнів усі його привабливі риси, як це сталося у 2006-му. Чи справді Кличко – один з тих самих майбутніх лідерів, що здатний забезпечити життєздатність європейської столиці, при цьому не маючи за плечима управлінського досвіду і економічних переконань? І якщо за його широкими плечима чекає на свій час досвідчена команда, то хто ці люди? 

Цікаво, що на захист Кличка став Арсеній Яценюк і закликав до цього усіх інших. Лідер «Фронту змін» пропонує авансом надати шанс Віталію. Як прогнозує Яценюк, «Кличко має заявити про себе, а ми – його підтримати. Іншої кандидатури від опозиції бути не може». Лідер «Фронту змін» також додав інформацію з невідомих джерел, що розрив у рейтингу між Кличком і Поповим скоротився до п’яти відсотків. І підтвердив начебто «УДАР» вже має системну програму реформування економіки столиці. Що ж, найбільш недовірливим виборцям залишається лише оцінити пропозиції Кличка під час публічних дебатів і дійти висновків.

Третя – не зайва?

Несподіванкою для багатьох стала заява координатора громадського руху «Громадянський спротив» Олександри Кужель, яка також вирішила висунути свою кандидатуру на посаду столичного мера. Пригадаймо, що її балотування вже очікували на минулих виборах, хоча справа до висування не дійшла. «Регіони» провели дослідження, згідно з якими Кужель змогла б отримати найбільшу підтримку. Але, як пригадує сама пані Олександра, у політичній партії справжніх чоловіків зчинився «справжній вереск».

Цікаво, що Кужель не виключає варіант свого балотування на посаду мера Києва замість участі у виборах до Верховної Ради. Але це може бути висування винятково від «Громадянського опору». І для неї така позиція – принципова. Хоч би як ставилися до кандидатки, але в пані Кужель на руках є очевидні «козирі».  Ніхто не заперечує того факту, що саме вона – досконалий знавець природи малого та середнього бізнесу не тільки в Києві, а й в Україні загалом. А цей прошарок населення завжди був рушійною силою ринкових відносин. Саме Кужель є автором відомого ліберального закону про єдиний податок  для суб’єктів підприємницької діяльності. Під час запропонованих неї трансформацій у середовищі представників середньої ланки бізнесу стався справжній бум. Принаймні, податки були не здирницькими, а вмотивовано-стимулюючими. Тоді, коли саме Кужель курирувала мале і середнє підприємництво, у державу вливалися закордонні інвестиції. І головне – ця енергійна жінка чітко розуміється на стратегії й тактиці подальшого розвитку національних секторів економіки, на верховенстві правового підґрунтя обумовленої сфери діяльності. Окрім теоретичних засад, у Олександри Кужель готова програма дій.

Лідер підприємців співчуває Кличку, оскільки тому зараз непереливки. Тож Кужель пропонує Віталію визначитися. За прогнозом пані Олександри: «Йому потрібно вирішувати самому, без оглядки на «досвідчених» товаришів, куди рушити – третій раз програти вибори мера – чи все-таки завести свою політичну силу в парламент… Кличку потрібно чесно сказати киянам, чи йде він у Раду, тому що мер не може бути партійним. Для цього йому потрібно залишити партію. Тоді партія «УДАР» повинна йти без Кличка на вибори в парламент, а це для неї – вирок. Це те ж саме, що сталося з «Сильною Україною», коли вона злилася з Партією регіонів». І Кличку доведеться відповісти на це незручне запитання, рано чи пізно.

unian_376721

Незручні питання

Таким чином, уже зараз у столичного мера Олександра Попова вимальовуються серйозні конкуренти з числа відомих і незручні опоненти з числа невідомих. Опозиція готує для дебатів низку гострих запитань. Зокрема, з таких проблем:

фінансове незбалансування міського бюд­жету;

збільшення заборгованості киян за спожиті житлово-комунальні послуги та джерела їх погашення;

незатвердження остаточного плану-графіку здійснення в столиці реформи ЖКГ;

відсутність політики з оновлення архітектурного обличчя Києва;

брак матеріального забезпечення соціально незахищених верств населення тощо.

Чимало з пропонованих рішень до цих проблем є подвійного призначення у трактуванні влади та опозиції. Скажімо, у таких мегаполісах, як Київ і Донецьк нинішнього сезону теплі батареї і гаряча вода не відшкодовуються коштами навіть на 60 відсотків. Невипадково, що Київрада ухвалила рішення про виділення з бюджету столиці на поточний рік 431 млн. гривень на соціальну допомогу. Але реакція з опозиційного табору була негативною. За словами депутата від фракції «УДАР» Андрія Страннікова: «У даному випадку ми можемо говорити не про допомогу, а про банальний підкуп виборців. Адже вже зараз не складно спрогнозувати, як саме влада використає ці кошти. Як бачимо, вона не вигадала нічого принципово іншого, аніж горезвісні методи Леоніда Черновецького». Тому не слід забувати його історію, адже Черновецький може цілком з’явитися знову.

Мемуарист із Москви

Учорашній мер Москви Юрій Лужков сьогодні захопився публіцистикою. Напередодні виборів Президента Росії він презентував читачам свої роздуми: «И так жить нельзя». Автор книги відзначає, що лише за січень поточного року з Росії відбувся відплив понад 17 мільярдів доларів. Такий плин капіталу колись всемогутній Лужков пояснює «відривом грошей від реального товару». А це, за його прогнозами, провокує обвал економіки і плин молодих кадрів за кордон. На думку екс-мера, за останні двадцять років Росію залишило понад 10 мільйонів чоловік, половина з яких назажди залишилася за межами батьківщини. Юрій Михайлович ставить діагноз: «В Росії лютує економічна катастрофа». Не можна не погодитися, якби не одне «але»… Кілька років тому людина у картузі стверджувала абсолютно протилежне. Що завтра казатимуть кандидати у мери Києва?