Хто володіє Києвом...

Порядок денний мера

  • фінансове незбалансування  міського бюджету;
  • джерела погашення значної заборгованості киян за житлово-комунальні послуги;
  • незатвердження остаточного плану-графіку здійснення в столиці реформи ЖКГ;
  • відсутність оновленого архітектурного обличчя Києва;
  • брак матеріального забезпечення соціально незахищених верств населення.

За всю понад двадцятирічну історію посткомуністичного періоду київські вибори розглядалися політичними силами крізь відому призму: «Хто володіє Парижем – той володіє Францією». На сьогодні опозиція завершила ребрендінг (не в останню чергу завдяки «гуманітарній допомозі» з боку влади). Тому за півроку до парламентських виборів навіть неучасть якихось невеличких партій неможливо буде представити, як розкол серед опозиції. За таких умов відома ідея «мер-господарник після хаосу невігласів» уже не зможе бути втіленою. Правління «молодої команди» Черновецького за два роки забулося, і нинішня влада сприймається не як нова, а вже як чинна.

518723

Крім того, після призначення Олександра Попова безпосередньо Президентом нинішній мер однозначно сприймається як представник «регіоналів», а ті ніколи не набирали у столиці більше 8%.

За таких умов влада розглядає два варіанти оформлення у володіння столицею на новий термін. Перший: проведення виборів разом з парламентськими виборами зі ставкою на те, що сили опозиції будуть розпорошені по всій країні. Другий варіант випливає напряму з закону про вибори міських голів, а саме з його ключового моменту – конституційний термін повноважень нинішнього голови спливає в останню неділю травня. Проведення голосування в липні дозволило б позбутися двохсот тисяч студентів, які мають роз’їхатися, а також залучити працівників МВС, стягнутих для забезпечення правопорядку під час Євро-2012.

За статистикою, на місцевих довиборах явка завжди менша, ніж на парламентських. Разом із тим, найбільш організований частина електорату – пенсіонери – завжди беруть участь у виборах, через це на таких довиборах їх вплив відчутно зростає. Однак цей варіант видається для влади більш ризикованим, аніж проведення столичних виборів восени разом із парламентськими. Окрім того, період передвиборної кампанії припадатиме на час проведення Євро-2012, що  створить додаткові проблеми з реалізацією адміністративного ресурсу. Навряд чи владі захочеться, аби вулиці міста рясніли портретами в’язнів за малюнками  з гратами. Уявімо лишень, як опозиція сконцентрує всі свої сили саме на київському Майдані, хоча претендент у неї сам собою вийшов один Кличко.

Звісно, влада могла б провести в Києві варіант схожий на обухівський (де переміг представник влади, а опозиція не спромоглася висунута єдиного кандидата, хоча разом набрали більше голосів). Однак результат на виборах столичного мера на користь влади може мати ще більш мобілізуючий вплив проти влади на парламентських виборах, а вони для «регіонів» куди важливіші. Чому саме? Київські вибори програти не настільки страшно – у реальності їхні результати можна цілком підправити, якщо будуть виграні парламентські. За тих обставин новообраний міський голова, навіть якщо це буде Кличко, не буде очолювати не тільки адміністрацію, але може бути усунений нинішнім складом Київради, який діє до 2013 року методом висловлення недовіри.

Ще один фактор говорить на користь осені – це сам закон про вибори. Влітку дільничні комісії мають формуватися не тільки партіями, але й кандидатами на міського голову. Проте восени дільничні комісії будуть сформовані партіями, представленими у парламенті, таким чином, цей процес буде більш контрольований владою. Тому при всьому збереженні інтриги можна  з великою певністю очікувати на міські вибори лише восени поточного року.