Бомба уповільненої дії

Іран-Ізраїль-США: від небезпечного дипломатичного тріо до виходу ситуації з-під контролю.

Захід постійно звинувачував Іран у спробах створення ядерної зброї. Сьогодні це питання стало надто конфліктним і суперечливим, аби його замовчувати. Світові ЗМІ, посилаючись на військові джерела, прогнозують початок ізраїльсько-іранської війни у квітні-червні 2012 року. Керівники Пентагону погрожують військовим втручання, якщо Іран не припинить рух до країн з «ядерного клубу».

Що думають про характер ядерної програми Ірану країни-сусіди? Як ставляться до посилення санкцій стосовно Ірану? Яку позицію займуть в разі бойового сценарію? Чи є перспективи розв’язання конфлікту, який може перерости у третю світову війну? З цього приводу ми вирішили звернутися за компетентними коментарями до Послів Іраку та Грузії. 

Посол Іраку Шорш Халід Саїд

Розпочати війну завжди легко. Але слід враховувати, що досягти бажаних результатів у такому складному і конфліктному регіоні, як Близький Схід, неможливо. Військові дії, направлені проти Ірану, призведуть до страждання іранського народу і решти народів близькосхідного регіону, в тому числі й ізраїльського.

IMG_0827

У нас з Іраном 1400 км спільних кордонів та 12 млрд доларів США щорічного товарообігу, показники якого за останні місяці почали зменшуватися саме внаслідок дії санкцій щодо Ірану, адже через них курс національної валюти Ірану у відношенні до долара значно впав. Тому посилення санкцій проти Ірану не допоможе розв’язати конфлікт, а навпаки, його загострить. Зважаючи на частку країн цього регіону (40%) у світовому експорті нафти, можна спрогнозувати неминуче стрімке зростання цін на цей стратегічний ресурс у разі розпалення військового конфлікту між Іраном та Ізраїлем, що в першу чергу негативно позначиться на і без того нестабільній економічній ситуації європейських країн та США.

Зростання напруги навколо ядерної програми Ірану можна пояснити її успішним розгортанням, зокрема у районі Бушер. Але жодна із сторін не зацікавлена у загостренні конфлікту, оскільки усвідомлює, якими жахливими можуть бути його наслідки в такому вибухонебезпечному регіоні.

Непорозуміння, що спостерігаються між Заходом і Іраном, мають під собою глибше і складніше підґрунтя, аніж просто критичну налаштованість Заходу до Махмуда Ахмадінежада. Такі міркування підтверджуються тим, що в результаті виборів 2005 року в Ірані відбулася зміна президентів, однак це не змінило ситуації щодо відносин Ірану з країнами Заходу. Тобто президенти змінилися, а проблеми лишилися.

Ірак відкрито виступає за дотримання всіх положень резолюцій Ради Безпеки ООН і МАГАТЕ стосовно розвитку ядерних програм, оскільки бажає бачити Близький Схід вільним від ядерної зброї, визнаючи за кожною країною світу, в тому числі й Іраном, право на мирне використання ядерної енергії.

Оскільки гарантом мирного характеру реалізації ядерної програми виступають міжнародні угоди, то найкращим способом вирішення обговорюваної проблеми, було б продовження переговорів між Іраном і МАГАТЕ, адже саме конструктивний дипломатичний діалог здатен врегулювати подібні конфліктні ситуації.

Що ж до можливості розвитку ситуації за бойовим сценарієм, слід зазначити, що одним із принципів, якими керується зовнішня політика Іраку, є принцип невтручання у внутрішні справи інших держав, особливо стосовно сусідніх країн, з якими Ірак вибудовує дружні відносини. Можна з упевненістю заявити, що Ірак не дозволить використання своєї території для проведення військових операцій і не братиме в них участі.

Посол Грузії Грігол Катамадзе

Напруга в світі почалася після того, як Іран відновив ядерну програму й відмовився від спостереження за нею представників МАГАТЕ. Це викликало непорозуміння сторін. Іран має повне право розвивати ядерну програму, але він учасник міжнародних угод, у тому числі під егідою МАГАТЕ, і його ядерна програма повинна слугувати мирним цілям і цивільному розвитку.

Сподіваємося, що всі залучені в кон­флікт країни зацікавлені прикласти максимум зусиль, аби процес навколо ядерної програми Ірану не вийшов за межі риторики і не призвів до краху системи безпеки в регіоні. А така небезпека існує! Останнім часом діалог став дуже агресивним: сторони можуть не встежити за нюансами і все вийде з-під контролю. Потім складно буде повернути події в нормальне русло. 

posol

Критики зовнішньополітичної позиції Махмуда Ахмадінежада вважають, що його радикальний підхід до Заходу привів до ізоляції Ірану на міжнародній арені. Деякою мірою вони мають рацію. Ірану потрібно не ізолюватися, а повернутися за «стіл переговорів» і дати можливість спостерігачам МАГАТЕ контролювати розвиток ядерної програми.

У Грузії давні й тісні взаємини з Іраном, які останнім часом вони добре розвиваються. В іранському питанні активно беруть участь США і Ізраїль. Для Грузії США – головний стратегічний партнер і нам важлива їх позиція. Повністю підтримуємо політику США, але ми – за мирне врегулювання конфлікту. Грузії добре відомо, що таке ескалація і «гаряча фаза»! Більше 3 років минуло з моменту вторгнення РФ на територію Грузії (серпень 2008 р.) Сподіваємося, що ЄС і США теж зацікавлені в мирному врегулюванні проблеми з Іраном. Ізраїль – країна, з якою Грузія має традиційно міцні дружньо-партнерські стосунки, що ґрунтуються на взаємній повазі та толерантності.

Ізраїль поки єдиний володар ядерної зброї на Близькому Сході і у нього дуже непрості стосунки з багатьма сусідами. Якщо іранська ядерна програма спрямована на військові цілі, то стурбованість Ізраїлю небезпідставна. 

Грузія вітає повернення до цивілізованого шестистороннього переговорного процесу, тому що знаходиться неподалік від можливої точки збройного конфлікту. Активна ескалація цих подій може викликати додаткову напруженість у регіоні, враховуючи позицію РФ. Але понад усе нас сьогодні турбує така заява Прем’єр-міністра В.Путіна (нині Президента Росії): «Якщо на грузинській території розмістять американські протиракетні системи, РФ буде вимушена направити свої ракети на Грузію». РФ може скористатися ситуацією для «зміцнення» своїх інтересів у цьому регіоні.

Економічні санкції, введені США і ЄС у грудні 2011 р. щодо Ірану, на долі Грузії навряд чи позначаться, оскільки ми зараз не експортуємо енергоносії з Ірану.

Країни-сусіди і спостерігачі моделюють різні сценарії розвитку подій, але передбачити поведінку кожної з них складно. Всупереч всім прогнозам хотілося б думати, що сьогоднішні події між Іраном, Ізраїлем і США не вийдуть «з берегів». Ми хочемо, щоб у даному регіоні не було напруги. Упевнені, що в усіх вистачить сил і мудрості не напружувати ситуацію, а розрядити її. У близькосхідному регіоні вже достатньо пролито крові!

Можливі бойові дії не стануть лише проблемою Ірану та його сусідів. Ескалація завдасть міцного удару по всьому близькосхідному регіону. Грузія робить все, щоб переконати сторони в мирному співіснуванні й уникненні «гарячої фази», від якої не виграє ніхто. Єдиний вихід із гострої ситуації – переговори і можливість фахівців моніторити ядерну програму Ірану.